Сьогодні, в рамках нашої недільної кавової рубрики в рамках дружби з Торговою Маркою Кава Старого Львова продовжуємо подорожувати історією кавових традицій Львова, занурюючись у цікаві та захопливі розповіді про те, як кава стала невід’ємною частиною нашого міста. У цій статті ми перенесемось у часи, коли австрійці взяли владу в місті, і дізнаємося, як саме Львів став справжнім кавовим центром, наповненим ароматом цього благородного напою.
У 1772 році місто перейшло під контроль австрійців. Через кілька років вони розібрали мури Низького замку, засипали рови і зруйнували вали вздовж сучасного проспекту Свободи. На їхньому місці з’явилося місце для прогульок, яке відразу стало улюбленим серед мешканців Львова. Саме на Гетьманських валах почали з’являтися затишні павільйони та кав’ярні, де продавали різні напої, включаючи каву. Спершу кава приваблювала тільки австрійців, звиклих до цього напою вдома. Гетьманські вали швидко стали улюбленим місцем відпочинку львів’ян, де демонстрували нову моду і збиралися урядники після роботи. Існує легенда, що в серпні 1840 року публіка була шокована появою жінки, яка курила цигарку, що стало першим кроком до емансипації жінок.
З кав’ярень почався переможний похід кави серед львівської публіки. Літній павільйон цукерні Вольфа став місцем збору золотої молоді і вищого суспільства, тоді як дерев’яні кав’ярні приваблювали повій зі своїм яскравим одягом, що шокувало австрійців.
Львівські кав’ярні в сучасному розумінні виникли трохи пізніше. Ігнацій Коморовський у книзі “Альбом львівський” (1862) зазначив, що у 1829 році у Львові була тільки одна кав’ярня на Валах, а таверни були брудні, взимку переповнені, а влітку порожні. Їжа була посередньою, але дешевою. Було п’ять цукерень, багато пристойних крамниць без вітрин на вулицях. Танці були популярною розвагою, вони проводилися в приватних домах, на балах, у танцзалах, на редутах і пікніках. Карти також були популярні.
Так виглядав Львів у 1828 році. Ті, хто приїжджав з грошима, добре бавилися, а безгрошівці могли позичити гроші під відсотки і витрачали їх протягом місяця, повертаючись додому з останніми срібними монетами.
Єдина львівська кав’ярня називалася “Віденська”, збудована Карлом Гартманом. Кнайпа Леваковського також була популярною, він говорив з відвідувачами німецькою, щоб привабити австрійців.
У театрі Скарбка, відомому як “Палас Ройял”, планувалося відкрити магазини, готель, ресторани і цукерні, але через розташування в єврейському кварталі ці плани не вдалися. Перша кав’ярня там збанкрутувала через десять місяців, і наступні спроби також зазнали невдачі.
У 1845 році на Високому замку збудували кав’ярню і штучну печеру, яку охороняли два леви зі старої ратуші. Цю кав’ярню відвідав імператор Франц-Йосиф 21 червня 1855 року. Він не пив кави, але насолоджувався чаєм, милуючись ілюмінацією та феєрверками на свою честь.
Кав’ярні не тільки слугували місцем відпочинку. У 1848 році “Газета Львовська” повідомила про наказ генерала Гаммерштайна затримувати тих, хто в кав’ярнях і шинках вів зухвалі розмови проти австрійського уряду.
Навпроти старого театру була ресторація “Під стрільцем”, популярна серед студентів університету. Вони часто грали в більярд і іноді пропускали лекції, але їх рятував колега, який вбігав з новиною, що професор вже читає каталог, і всі поспішали на заняття.
Наталка СТУДНЯ
