Найбільше на території СРСР і третє у Європі (після варшавського та лодзького) львівське гетто проіснувало від листопада 1941 до червня 1943 року.
Гетто було розташоване на території Замарстинова та Клепарова, відокремленій з півдня залізничним насипом, зі сходу – вулицею Замарстинівською, із заходу – вулицею Варшавською, а з півночі – берегом річки Полтва.
Від 16 листопада до 14 грудня 1941 року окупаційна влада переселила до гетто понад 136 тис. євреїв, а українці та поляки, що мешкали на цій території, до 14 грудня мали були виселитися в інші райони міста.
За весь окупаційний період у львівському гетто, ізольованому від міста парканом і колючим дротом, утримувались близько 138 700 євреїв.
Нацисти поділяли євреїв у гетто на “придатних” і “зайвих”. Привілейованими вважалися спеціалісти у галузі техніки, ремесла та медицини, робітники військових та цивільних підприємств, а також урядовці Юденрату. Ці категорії в’язнів були поселені на окремій ділянці гетто. Їм видавали спеціальне посвідчення для пересування на території міста.
Взимку-навесні 1942 року нацисти почали готуватися до масового знищення євреїв у львівському гетто.
У березні відбулась перша депортація євреїв із гетто до табору смерті Белжець. Загинули 15 тис. літніх людей, жінок і дітей. Це було початком операції “Рейнгард” – нацистського плану зі знищення 2 млн євреїв у Генеральному губернаторстві.
Під час великої облави, проведеної у гетто у ніч з 24 на 25 червня 1942 року, понад 2 тис. євреїв вивезли до Янівського концтабору. Близько 120 осіб залишили у концтаборі, а інших розстріляли в урочищі Пяски. Окрім цього, 6 тис. в’язнів було розстріляно у самому гетто.
Напередодні приїзду начальника СС Генріха Гіммлера до Львова у серпні 1942 у гетто була проведена наймасштабніша з усіх акцій Голокосту – “Велика акція”. До табору смерті Белжець було відправлено 55 тис. євреїв. 1,6 тис. працездатних євреїв-чоловіків перевели до Янівського табору, а 1 тис. (здебільшого дітей-сиріт і хворих з лікарні) розстріляли у самому гетто.
На початку вересня 1942 року територію гетто оточили стіною і зменшили до кількох вуличок. На той час там перебували 65 тис. євреїв.
На початку листопада 1942 року німці знову відібрали в’язнів гетто за професійною придатністю. 18 листопада 5 тис. осіб арештували і депортували у Белжець. У цей час гетто було оголошено “закритим єврейським табором” і передано у безпосереднє розпорядження СС. Наприкінці листопада понад 6 тис. євреїв перевели до концтабору, де і вбили. Під час “грудневої акції” 1942 року було додатково екстерміновано 7 тис. євреїв.
Протягом 5-7 січня 1943 року була проведена ще одна акція, внаслідок якої 15-20 тис. євреїв було розстріляно в урочищі Пяски. Після цього нацисти оголосили, що у гетто можуть залишатись лише ті євреї, які мають відповідний дозвіл на працю, а саме гетто було реорганізовано у табір примусових робіт – “JudenlagerLemberg” (“Юлаґ”).
Ліквідація гетто тривала до 16 червня 1943 р. Останніх 4 тис. в’язнів перевели до Янівського концтабору, а згодом знищили в урочищі Пяски. 3 тис. покінчили життя самогубством. Після цього нацисти проголосили Львів звільненим від євреїв (“Юденфрай”).
Протягом двох років німецької окупації у львівському гетто та Янівському концтаборі загинуло понад 250 тис. людей.
Панорама однієї з вулиць гетто. Праворуч на фото – член єврейської «Служби порядку» (поліції) з нашивкою на рукаві. 1942
Джерело: strubcina.org і Територія терору.
Дуже поверхнева публікація! Все тільки “нацисти” і “німці”, чомусь жодної згадки про наших земляків,(не єврейської національності) жителів славетного Львова, які були прямими співучасниками і виконавцями погромів (злочинів).
Вітольд допрацюйте і напишіть статтю як треба
Допрацювати тут нічого, просто підписуйте фото повністю, на кшталт
“Львівські маргінали знущаються над ЖІНКАМИ!”, ” Представники Львівськоі ” інтелігенції” затуляють носи хусточками під час знущань над нацменшинами” і т.д. Мені, як Львів’янину соромно за цю сторінку Львівської історії, яку творили не НКВДисти чи інші окупанти.