Старі світлини допомагають нам краще зрозуміти епоху, яка зображена на фото. Одяг, зачіски, прикраси, елементи гардеробу – це все може розповісти нам про людей, які зображені на фото. Сьогодні хочемо показати фото 1860-х років, які були зроблені львівськими фотографами. Ці світлини показують нам тогочасну міську львівську моду.
Жіноча європейська мода в XIХ столітті змінювалася з запаморочливою швидкістю. Сукні то збільшувалися, то зменшувалися, талія кожні кілька років піднімалася і опускалася, а корсети змінювали свою форму. У ХІХ столітті ніщо не залишалося в моді довше кількох років.
З середини ХІХ століття технічні винаходи почали суттєво впливати на моду. Впровадження в 1856 році легкого сталевого каркасу замість багатошарових жорстких нижніх спідниць дозволяє криноліну швидко «роздуватися», аж до спідниць з окружністю в десять метрів!
Винахід Ісааком Зінгером в 1859 році швейної машини дозволяє прикрашати сукні величезною кількістю воланів, попереднє ручне виготовлення яких було дуже трудомістким, а тому дорогим.
Чергові винаходи та механізація текстильної промисловості значно здешевлюють модні творіння, які тепер стають доступними не лише найбагатшим.
Кринолін не має вікових обмежень, його носять дами різного віку – від дівчат до літніх дам. Змінилося й оздоблення суконь. Простота вийшла з моди, а на її місці з’явилися ряди воланів, квіткових мотивів, бантів і мережива.
Вузькі рукава стали вільнішими, не обмежуючи свободу рухів. Однак у наступні роки вони розширилися, утворивши форму дзвона. Такий тип рукава отримав назву “пагода”. У 1860-х роках вузько зав’язані корсети були відмінені. Їх вкоротили, а талію знову підняли.
Верх вбрання характеризувався високим коміром і застібкою спереду. Також було багато нових фасонів рукавів. Хоча широкі рукави все ще були популярні, з роками вони почали звужуватися навколо зап’ястя.
Не менш важливими у ХІХ столітті були манери та зовнішність. Ці два аспекти мали значення головним чином у громадському та суспільному житті. Дотримуватися моди було обов’язком кожного, хто відносив себе до шляхетського походженням. Неважливо, що ця мода захоплювала, сковувала, обмежувала рухи і була просто незручною. І жінки, і чоловіки (особливо молодь) були рабами одягу та перукарських тенденцій. Сьогодні ми принаймні можемо вирішувати, як нам одягатися, тоді обирали лише колір і вид тканини. Діапазон кроїв і фасонів був дуже обмежений і зумовлений паризькими віяннями. Бажання відійти від встановлених правил піддавалося не тільки критиці, але і глузуванню.
У модній пресі того часу не було жодної згадки про вагітність і жодних гравюр із зображенням матерів “при надії”, хоча середньостатистична жінка народжувала по кілька дітей. Лише наприкінці ХІХ століття з’явилися гравюри з моделями у більш вільних вбраннях із написом “для молодої заміжньої жінки”, що можна було трактувати як пропозицію сукні для вагітної жінки.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО
Джерело фото: Музей фотографії в Кракові.
