Після невеликої паузи продовжуємо мандрувати Львовом 1961 року у товаристві Юліана Дороша. Сьогодні наша подорож до маловідомої львівської дільниці під назвою Ялівець.
Цю дільницю вже давно ніхто так не називає і більшість забуло, чи навіть не знало де вона знаходиться. Ялівець – це місцевість у Личаківському районі Львова в районі рогатки (перехрестя) вулиць Пасічної та Личаківської.
За однією версією, назва походить від рослини ялівець, останні екземпляри якої зустрічались тут ще у 1930-х роках. За іншою версією цю назву породили неврожайні (ялові) землі цієї місцевості.
Давній топонім нині зафіксований лише у назві невеликої вулиці Яловець. До місцевості також застосовували іншу назву — «Машів».
Поселення, територія якого починалась за вул. Біваковою (тепер Голинського), оточена землями громади Кривчиці, здавна належала до міста Львова.
Колись, як і у сусідніх Кривчицях, тут формувались купецькі каравани, що прямували на Схід до кримської Кафи.
На Ялівці відбувались українсько-польські бої в листопаді 1918 року. Українці полягли у боротьбі із більшими силами поляків, їх братська могила спочатку була тут, пізніше тіла убитих було перенесено на Личаківський цвинтар.
В 1919-1920 рр. на Ялівці був табір інтернованих українців, через який пройшли тисячі інтелігентів і селян, цивільних та військових.
Згодом тут розмістився 14-й полк уланів (так званих «Язловецьких»). Після 1944 казарми зайняла кавалерія Червоної армії, а дещо пізніше тут влаштовано 28-й авторемонтний завод Міноборони СРСР.
У 1920—1930-х роках територія Ялівця забудована віллами та невеликими кам’яницями. У 1950-х в ярах створено велике звалище військової техніки.
Коли тут ходив Юліан Дорош, дільниця почала активно змінюватися. Звалище прибрали, а землі почали активно забудовувати. І зараз практично неможливо впізнати ті місця, які потрапили в об’єктив великого світливця.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
