Дивовижний факт, проте, однією з важливих статей львівського експорту часів середньовіччя була …риба! Числені потічки та річки, на яких будували греблі та млини, утворюючи стави, мали виняткове практичне та економічне значення для міщан Львова. На самій тільки Полтві стояло понад двадцять міських млинів та рибних господарств… Пелчинський став в історії міста займає особливе місце. Середь усіх гідротехнічних споруд, якими було багате місто Лева, найбільше згадок в історичних хроніках, а також в творах мистецтва збереглося саме про цей мальовничий куточок міста…
Первинна назва цієї найбільшої водойми у межах міста ніде не згадується. Проте, перша звістка про нього датується 1523 роком. 1530 року міщанин, бурмістр Матвій Мікулка – орендар, згодом власник цього ставу, що належав монахам-домініканцям, віддає заміж за шляхтича Андрія Пелку свою доньку Євфросинію.”На долю Євфросинії припали земельні маєтки Бжезе, Андріянів і третина села Ловчиці, кам’яниця в місті, різнична ятка, спадкове війтівство в Кульпаркові й вулиця Сокільницька…” Це був простір від мурів міста до границі Кульпаркова з полями, чиншовими осадниками, ставами і млинами. Саме від Євфросинії Пелчиної досі став називається Пелчинський. Євфросинія найбільше опікувалася млином та неподалік розташованою цегельнею, які приносили добрі прибутки.
Згодом став виявився тим місцем, навколо якого почало розвиватися життя в цих обширах… Розташований поміж мальовничих узгірь, Вульки (зараз Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького) та Вроновських (зараз Цитадель), живлений багатьма джерелами потоків Сороки та Вульки, притоків Полтви, він приваблював змучених літньою спекою міщан…
Вже у XIX сторіччі, за ініціативи генерала кавалерії, заступника головнокомандувача збройними силами Галичини графа Йогана-Карла Фреснеля у 1820 році став почали використовувати як військовий басейн та школу плавання.
У львівському історичному музеї зберігається пам’ятна стела, виготовлена зі штучного каменю, яка була встановлена на будинку командування львівського гарнізону на ознаку вдячності ініціаторові створення пливальні. Стела була створена видатним львівським скульптором Антоном Шімзером. На ній – дві жіночі постаті, які уособлюють славу і вічність, тримають лавровий вінець, в центрі якого слова подяки генералові німецькою мовою.
1821 року архітектор Вільгельм Шмідт спорудив комплекс будівель купальні – було облаштовано закритий павільйон, пляж, перевдягальні.
Частими тут стають грандіозні шоу та фестини… 1843 року на ставі відбулася “Морська битва” – військові вправи, в яких були задіяні піхота та кавалерія, що у повному обладунку борсалась у воді… А у 1845 – “Битва з морськими потворами” – штучними крокодилами, сиренами і китами, з якими, сидячи у човнах, боролися мурзини (темношкірі)…
На кінець XIX сторіччя пливальня стає більш доступною для львів’ян, зокрема, тут вчилися плаванню і дівчата. Будинок пливальні взимку використовували любителі ковзанів. На початку ХХ сторіччя став та приміщення орендувало Лижвярське товариство…
Львівська військова школа плавання продовжувала діяти до І Світової війни. Влітку 1915 року, при відступі, російські військові спустили воду з Пелчинського ставу, відтоді він припинив існування…
Лише 1921 року найбільший став Львова було остаточно засипано, вірогідно, при прокладенні та спрямуванні вулиці Пелчинської – нині це вулиця Дмитра Вітовського.
Євгеній ІПАТОВ
Використані джерела:
http://zik.ua/ , http://www.lvivcenter.org/ , http://together.lviv.ua/
