Історія львівських пам’ятників, як і все у нашому місті, є особливою… На підтвердження цього, згадаємо хоча б той факт, що в місті Лева, ще у XVIII ст, було встановлено перший на теренах нинішньої України світський монумент – коронному гетьману Станіславу Яблоновському.
Більшість відомих монументів прикрашаюють місто й нині, багато з них були вивезені в інші країни, чимало пам’ятників …зникло, немов розчинилось у плині історії… Серед останніх зокрема, пам’ятник графу, наміснику Галичини Агенору Голуховському.
Агенор Голуховський (1812-1875) – австро-угорський політик-консерватор польського походження, неодноразово призначався намісником Галичини. Граф був не вельми популярним серед мешканців Львова. Поляки вважали, що він недостатньо наполегливо і принципово обстоює інтереси польського населення, проводить угодівську політику. Українці ж мали безліч своїх причин нелюбові – чого лише вартує спроба впровадження латинської абетки для української мови у навчальних закладах…
Проте, на поч. XX ст., магістрат Львова вирішує безкоштовно виділити ділянку землі під пам’ятник графу Голуховському. Спорудження запланували неподалік величної споруди Галицького крайового сейму (нині головний корпус Франкового університету), наприкінці вулиці 3-го травня (нині вулиця Січових стрільців).
Пам’ятник було завершено у червні 1901 року. Цей монумент був найдорожчим серед пам’ятників Львова тієї доби. Назагал він коштував більше 130 тисяч крон. Ципріан Годебський, відомий скульптор, онук польського поета такого же імені, визнав монумент найкращим зі своїх творів…
Постать графа, виконана з білого карарського мармуру, стояла на високому п’єдесталі з різнокольорового мармуру, де була розташована алегорична бронзова скульптурна фігура “Галичина”, що подає наміснику лавровий вінок. Загальна висота пам’ятника складала 8, 5 м. На цоколі був напис: “Агенору Голуховському земляки МDCCCCI”, на інших площинах цоколю були розташовані рельєфи “Оголошення “жовтневого диплому” 1860 р.”, “Повернення Агенора Голуховського з Відня до Львова”, “Розвиток шкільництва в Галичині”.
Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 28 червня 1901 року. З цієї нагоди імператор Франц Йосиф надіслав громаді Львова вітальну телеграму. Наступного дня у приміщенні Галицького крайового сейму відбулася урочиста гостина на тисячу осіб.
Як реагувала на новий монумент львівська публіка можна судити з того факту, що у дні перед відкриттям, біля нього чергувало 8 поліцейських та стільки ж пожежників…
Невдовзі народжується й інша, добре відома львівянам історія…На початку минулого століття у Львові посилився русинський рух за впровадження української мови в навчальних закладах, боротьба за відкриття Українського університету. Отоді українські студенти і почали одягати ненависнику українства Голуховському кожної ночі горшок на голову, а поліція мала щодня роботу: знімати “ноцник” з голови. Тоді ж ввели цілодобове чергування біля пам’ятника, щоб якось завадити українцям глумитися над монументом…
Невдовзі після Другої світової війни пам’ятник демонтували. Соціалістичний польський уряд відмовився його забирати. Є інформація, що монумент лежав на одному зі складів ще до початку 50-х років минулого століття. А потім безслідно зник. Не виключено, що його використали як матеріал для виготовлення інших монументів…
Використані джерела :
http://lviv.vgorode.ua/ , http://www.lvivcenter.org/ , http://archive.wz.lviv.ua/
