Все менше залишається у сучасному Львові слідів трагічного українсько – польського протистояння 1918 – 1919 років … В останні десятиліття відкрито чимало пам’ятних дошок, відновлено меморіал на Личакові, відбуваються костюмовані реконструкції подій тих буремних років, проте пам’яток того періоду, або наступних, після тієї війни років – одиниці, і у цьому їх унікальність …
На жаль, деякі пам’ятники тієї, безперечно цікавої епохи, ми втратили назавжди …
У чергову річницю завершення протистояння на території Львова, 22 листопада 1925 року, у парку, що оточує головний корпус Політехніки від нинішньої вулиці Архітекторської ( колись – вул. Захаревича ), відбулось відкриття пам’ятника Орлятам.
Місце для монументу обиралось не випадково. Саме тут, у головному корпусі Політехніки, було розташовано головний шпиталь польського віська у 1918 році, а з лівого боку головної будівлі був розташований перший цвинтар полеглих під час листопадових боїв.
Кошти на монумент, у нелегкі повоєнні роки, збирав спеціально створений громадський комітет. Пам’ятник споруджувався за проектом архітектора Вітольда Равського і скульптора Юзефа Стажинського, у співпраці з Анджеєм Альбрихтом.
Монумент було виконано у вигляді 7 – метрового кам’яного прямокутника – брили із рельєфним зображенням Архангела Михаїла, увінчаний скульптурами орлів. На тильному боці пам’ятника були вирізьблені прізвища похованих на цьому місці.
Протягом 1922 – 1923 рр. рештки похованих на цьому місці Орлят було ексгумовано і перепоховано на Цвинтарі Орлят Личакова.
У радянські часи про пам’ятник забувають … Відомо, що він сильно постраждав в роки II Світової війни, знищено після 1950 року.
Використані джерела :
http://www.lvivcenter.org/ , http://nsau.lviv.ua/
