Олександр Довженко – титан українського кінематографа народився 10 вересня 1894 року і назавжди закарбував у світовій культурі образ України, її природи та людей. Його ім’я асоціюється з Києвом, де він творив свої шедеври, з Новою Каховкою, де він народився, і з Берліном, де він навчався. Проте мало хто знає, що у біографії Довженка є ще одне місто, яке залишило глибокий слід у його житті – Львів.
Львівський слід у біографії Довженка: від фронту до кохання
Зв’язок Довженка зі Львовом – це не лише епізодична зустріч, а важливий, хоч і короткочасний, етап його життєвого шляху, пов’язаний з Першою світовою війною та боротьбою за незалежність України. Олександр Довженко прибув до Львова у січні 1918 року в складі Гайдамацького коша військ Центральної Ради, яким командував Симон Петлюра [1, с. 45]. Його завданням було звільнення українських земель від більшовицьких військ. Однак, замість бойових дій, Довженко захворів на тиф і був госпіталізований у Львові [2, с. 112].
Один з найцікавіших епізодів, пов’язаних з перебуванням Довженка у Львові, – це його коротке, але глибоке захоплення українською актрисою Мариною Довгополюк [3, с. 256]. Цей романтичний зв’язок став для молодого Довженка джерелом натхнення і болю. За спогадами самого Довженка, він мав зіграти у спектаклі “Клеопатра” разом з нею [4, с. 78]. За одними джерелами, Довженко закохався в Довгополюк з першого погляду, за іншими – їхні стосунки були складними і сповненими пристрасті та суперечностей [3, с. 257]. Достеменно відомо лише те, що саме у Львові Довженко усвідомив, що його справжнє покликання – це мистецтво, а не військова справа [1, с. 46].
Після одужання Довженко недовго пробув у Львові. Але, судячи з його пізніших спогадів, він назавжди зберіг у серці теплі почуття до цього міста. Він згадував Львів як місто, де він відчував себе справжнім українцем, як місто, яке дарувало йому віру в незалежну Україну [5, с. 301]. Львів став для Довженка символом надії на світле майбутнє України, яке так і не здійснилося в його час [1, с. 47].
Довженко і кіно: від “Землі” до “Зачарованої Десни”
Повертаючись до творчого шляху Довженка, варто згадати, що саме Львів став для нього своєрідним каталізатором до переосмислення свого життєвого шляху і вибору кінематографа як головного засобу самовираження. Адже саме у Львові він уперше побачив на власні очі, як українські митці борються за свою ідентичність, як вони намагаються зберегти свою культуру і мову [6, с. 14].
У своїх фільмах, таких як “Земля” (1930) та “Україна в огні” (1943), Довженко звертався до теми української ідентичності, до боротьби за свою землю, за свою культуру. Він мріяв про вільну Україну, де кожен українець міг би жити і творити на повну силу [7, с. 210]. Його творчість – це гімн українському народові, його стійкості, його незламності. І в цьому сенсі Львів, місто-символ боротьби за незалежність, займає важливе місце в його біографії.
Цікаві факти:
- Олександр Довженко був не лише кінорежисером, а й письменником, художником, архітектором, сценаристом [1, с. 18]. Він залишив після себе не лише кінофільми, а й літературні твори, живописні полотна, архітектурні ескізи. Це свідчить про його різнобічний талант.
- Довженко мав надзвичайно чутливе ставлення до природи [5, с. 11]. У своїх фільмах він часто використовував кадри з українських пейзажів, які вражали глядачів своєю красою і поетичністю. Він вважав природу джерелом натхнення і вічним символом України.
- Зйомки фільму «Земля» супроводжувалися безліччю перешкод, у тому числі ідеологічних. Довженко був звинувачений у «біологізмі», «натуралізмі» та «заграванні з націоналізмом», що призвело до заборони показу фільму на території СРСР [8, с. 33]. Проте фільм отримав визнання в усьому світі.
Ольга ДОВГАНИК
Список використаних джерел:
- Брюховецька Л. О. Олександр Довженко. — Київ: Альма-Прес, 2009. — С. 45-47, 18-19.
- Довженко О. Зачарована Десна. Щоденники. — Харків: Фоліо, 2018. — С. 112.
- Жаров М. О. Олександр Довженко: життя і творчість. — Київ: Дніпро, 1980. — С. 256-257.
- Макаров А. П. Олександр Довженко. — Київ: Мистецтво, 1991. — С. 78.
- Некрасов В. І. Олександр Довженко: кіно і життя. — Київ: Молодь, 1974. — С. 11, 301-302.
- Довженко О. Щоденники. 1941-1956. — Київ: Мистецтво, 2012. — С. 14.
- Іванов Ю. А. Довженко: погляд з ХХІ століття. — Київ: Аверс, 2006. — С. 210-211.
- Корольов В. О. “Земля” Довженка: від першоджерел до кіношедевру. — Київ: Мистецтво, 2015. — С. 33-35.
