Продовжуємо знайомити читачів Фотографій Старого Львова із публікацією українського кооператора Романа Раковського “Львів – централя української кооперації”, яку було надруковано у Ювілейному Збірнику “Наш Львів. 1252-1952” (Ню Йорк, 1953. Видавництво “Червона Калина”. Оригінальність тексту збережена). Першу частину можна прочитати тут.
Напередодні другої світової війни вже куди інакше виглядали наші кооперативні установи у Львові, зокрема інакше виглядала їх централя – «Ревізійний Союз Українських Кооператив». Коли я в 1939 р. покидав його, щоб перейняти управу фабрики «Суспільний Промисл», він містився вже у власному домі при Технічній вул. ч. 1, на горбі над Єзуїцьким парком. Дім цей, з якого вікон видно було море зелені, купила для своєї централі спільними силами вся українська кооперація. На одних річних зборах «Ревізійного Союзу Українських Кооператив» у Львові, в приявності біля 1000 делегатів з усіх закутин краю, піднявся з місця один поважний селянин та поставив внесення, щоб усі кооперативи зложилися по своїм силам на закупно гідного української кооперації дому, бо не можна дальше тинятися «Ревізійному Союзові» в комірному. Це внесення підхопили однодушно збори і одноголосно схвалили, а кооперативи в короткому часі придбали репрезентаційний дім для свого «Ревізійного Союза».
Він був дійсно їх: переводив законом вимагані ревізії, організував кооперативи, видавав потрібні для них книги і друки, через своїх ревізорів та при допомозі організаційних інструкторських відділів при кооперативних союзах і відділах «Маслосоюзу» на кооперативних курсах заочним навчанням і головно через інструкції на місцях він перетворював малограмотних селян у добрих книговодів, касирів, торговельних директорів, крамарів, молочарів тощо; орган Р.С.У.К. тижневик «Господарсько-Кооперативний Часопис” ширив кооперативну ідею і знання, подавав потрібні практичному кооператорові вказівки; масовий часопис «Кооперативна Родина» пропагував кооперацію серед широких верств громадянства, економічно-суспільний місячник «Кооперативна Республіка» розробляв питання кооперативної теорії та практики. Видання РСУК творили вже малу бібліотеку, біля 50 книжок. Правний відділ давав кооперативам правну охорону. Бо хоч польське кооперативне законодавство було поступове й вигідне для розвитку кооператив, але в міру перетворювання Польщі в тоталітарну державу виступало безправя та насильство – пацифікація, погроми кооперативних установ, відірвання з-під впливу Р.С.У.К. північно-західніх українських земель, поліційна нагінка, шикани кооп. установ і діячів. Статистичний відділ Р.С.У.К. давав своєчасно підсумки і висновки на підставі річних балянсів та інших матеріялів від поверх 3500 кооператив. Врешті адміністраційний відділ і власна переплетня – все те разом творило вже доволі велику машину, затруднюючи понад сто службовців, розмірно добре платних і забезпечених корисним службовим правильником. Мали вони і власну кредитову кооперативу «Самопоміч», в якій вкладали щомісячно 390 заробітної платні.
Здобутки праці «Ревізійного Союзу Українських Кооператив» та фахових централь у 1939 р. кидалися вже в очі кожному – друг він чи ворог. Коли ви хотіли оглянути їх, то вам треба було довгенько вже поїздити трамваєм чи автом уздовж і впоперек Львова. Ви могли побачити велику, на цілий квартал, реальність «Маслосоюзу» при Гловацького вул. 23 з молочарнею, холодільнею, складами та цілим парком вантажних авт, його птахомясарнею і двадцяти білими, лискучими чистотою і зразковим устаткуванням молочарських крамниць, розкинених по цілому місті. Хоч польська шовіністична молодь час-до-часу розбивала (на шкоду польського асекураційного товариства!) крамничні виставові шиби й вивіски, польські господині залюбки купували в крамницях «Маслосоюзу», бо якість продуктів «Маслосоюзу» була безконкуренційна. Головним завданням «Маслосоюзу» було збувати вироби коло 200 районових молочарень і через те вів він крамниці в кожному більшому місті Галичини, а також на польській території – в Бєльську і Катовицях. «Маслосоюз» експортував теж масло заграницю – до Англії, Німеччини, Австрії, Франції та інших країн. Коли ви перекусили дещо в молочному барі «Маслосоюзу» при вул. Сапіги, ви могли підіхати до гарної реальности «Центросоюзу» при вул. Львівських Дітей, де містилася його мясарська фабрика, а відси на Потоцького 58, де була його фабрика, мила. Там, у тих просторих будинках акційної спілки Левинського, знайшло собі крім того ще приміщення декілька українських приватних фабрик. В бюрах «Центросоюзу», що містилися у двох власних будинках при Зіморовича 20 і 22, ви могли переглянути докладні статистичні дані про розріст «Центросоюзу». Бо «Центросоюз» в той час не лише постачав через кооперативні союзи ввесь потрібний крам для біля 3000 кооперативних крамниць, але і збував рільничі продукти тих сіл – сотні вагонів яєць, тисячі вагонів збіжжя та, худобу, свині, з чого значну частину експортував до Англії та Німеччини. Він мав свій магазин на Головному двірці та декілька гарних мясарських крамниць у місті.
Навіть старенька «Народна Торговля» рушила врешті з Ринку – відкриваючи ще 3 крамниці у Львові, при чому її службовці вели своїми силами і своїм уділовим капіталом кооперативну фабрику «Продукція», що виробляла мармеляду й інші овочеві перетвори.
Краєвий Союз Кредитовий «Центробанк» містився тоді у власнім будинку на 3. Мая ч. 15 та був уже справжнім , Центробанком”, себто – центральною касою всієї української кооперації, фінансуючи всі ті великі збутові операції «Центросоюзу», «Маслосоюзу» та кооперативних союзів. При тому – на диво – він спирався виключно на, вкладках українського громадянства і кооператив та не одержував ніякого кредиту з державного «Банку Польського», ані від інших банків. Проте він находив фонди навіть на довше-реченцеві кредити для кооператив. Саме завдяки кредитові «Центробанку» в сумі 80 тисяч зол., кооперативна фабрика «Суспільний Промисл» могла закупити на ліцитації за 100 тисяч зол., себто за безцін, один з найкращих промислових обєктів Львова.
Цікаво було й оглянути «Українське Народне Мистецтво», кооперативу, якої крамниця містилася в камениці «Народної Гостинниці». Там хапали за очі стилеві вишивки з усіх українських земель, килими, гуцульські різьби, народна кераміка. Це також була свого роду централя, яка мала свої виробничі осередки по селах і видавала двотижневик «Нова Хата», присвячений плеканню домашньої культури. Ця кооператива була в цілості під управою жіноцтва.
далі буде…
