Продовжуючи розповідати про проекти перебудов у Львові, що з різних причин не були реалізованими, сьогодні мова піде про будинок Міського казино, що містилося на вул. Академічній (сучасна адреса проспект Шевченка, 13).
На місці колишнього казино вже у І пол. ХІХ ст. існував будинок. Сама ж ділянка виникла тут ще у XVIII ст., коли посередині теперішнього проспекту протікала Полтва. Будинок казино, згідно з літературними джерелами, було споруджено в 1874–1876 рр. за проектом краківського архітектора Філіпа Покутинського та інженера Людвіка Вєжбицького.
Це презентабельна будівля у стилі класицизму, прикрашена пілястрами, зубчастим фризом, ліпним обрамленням вікон. Колись вхід до казино оздоблювали дві жіночі скульптури, авторства Леонарда Марконі, які зараз можна побачити тільки на старих фотографіях.
В будівлі були бібліотека, читальні, курильні кімнати, дві бальні зали, гральні кімнати, буфети й кухня. Тут відбувалися бали , літературні імпрези, авторські вечори композиторів, виступали літератори й відомі співаки, діяв польський Літературно-мистецький клуб. У 1880 р. в тут приймали цісаря Франца Йосифа І.
В будні сюди “ходили на газети” львівські інтелігенти. До читальні та до кабінету для гри у шахи чи карти мали доступ лише чоловіки. До того ж вони мали бути членами касинового клубу. Натомість лекції, літературні вечори, концерти чи вистави аматорських театрів були відкриті для широкої публіки.
Але з часом будівлю почали сприймати як застарілу і замалу, тож власники Казино вирішили спорудити новий, сучасний п’ятиповерховий будинок. Львівське політехнічне товариство та Коло польських архітекторів оголосили архітектурний конкурс.
У лютому 1910 року в бібліотечній залі Міського казино, за участі професора Густава Бізанца, архітекторів Альфреда Броневського, Юліана Цибульського, Анджея Ґоломба, Камінського, Альфреда Каменобродського, Ігнатія Кендзерського, Міхала Лужецького , Др. Орського та Вінцента Равського було проведено засідання конкурсної комісії, де розглядали проект нового будинку Міського Казино.
На конкурс було подано 10 робіт, проте до ближчого розгляду, через недотримання у проектах задекларованих вимог, комісія допустила лише чотири.
Опісля проведеного голосування журі відзначено 3 з них. Перше місце отримала робота Станіслава Данковського . Другу нагороду здобув спільний проект Мар’яна Гейцмана та Владислава Клімчака, а третє місце зайняла праця Станіслава Улейського.
Керівником будівельних робіт призначено Зигмунта Федорського. Однак через невідомі причини проект будівництва так і не було реалізовано.
Згодом будинок не одноразово збиралися переплановувати. Частина планів була реалізована. Зокрема у 1933 р. змінено доступ до головної зали Казино. Якщо спочатку туди потрібно було заходити із вестибюля довгим вузьким коридором, то після перепланування вхід став більш зручним і ошатним — він прямував через майданчик головних сходів. Окрім цього, реконструкцію каналізаційних мереж за проектом інж. Рудольфа Польта, службових сходів, частини даху, а також пофарбовано фасад. Приблизно у той самий час провели також заміну електропроводки.
У 1941 р., під час німецької окупації, в будинку розмістили офіцерське казино. В той час теж були наміри провести ґрунтовне перепланування: влаштувати підвали під усією будівлею; збільшити помешкання секретаря та перенести його в підвал; значно збільшити кількість кухонних та службових приміщень кельнерів; влаштувати сцену у бальній залі й додати переодягальні для акторів та ін. Проте, не всі плани було реалізовано.
За радянських часів тут був Будинок політосвіти, а в 1990-х роках містився народний рух України та інші громадські організації. Зараз тут Львівська обласна універсальна наукова бібліотека
Софія ЛЕГІН
Джерела:
- Konkurs na gmach Kasyna miejskiego we Lwowie // Czasopismo Techniczne. Lwów, 1910. – № 7
- Ігор Мельник. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Апріорі, 2012
- https://lia.lvivcenter.org/
