Львів очима художника, який загинув у Янівському концтаборі

Білі шапки снігу на пощерблених часом надгробках із піщаника. На плитах ледь видимі написи й дати. Ці останні викарбувані не вчора. 1987, 1912, 1820… Львів. Личаківський цвинтар. Кам’яний запис історії та людських доль. Отакий собі кадр із життя.

Тепло. Перші зелені травинки водночас і боязко, і з неймовірною рішучістю пробивають тверду, ще замерзлу землю. Сонце світить якось інакше, і краківські голуби туркочуть також якось інакше. Весна. Наближаються свята. На Клепарівському ринку перекупки розклали хрін, яйця, пучки зеленої чорниці, букети кольорових квітів і верби. Черговий кадр із так званого нормального життя.

Такими кадрами бачив дійсність Ерно Ерб, художник-самоук. Навколишній світ – ось невичерпне джерело його натхнення. Він захоплювався ним, а представлені в усій красі та пишноті сцени людського буття, які проходили перед його очима, знаходили своє увіковічення в роботах митця.

Ерно Ерб народився у Львові під кінець ХІХ ст. Його сміливо можна назвати «письменником» буденності або хроністом звичайного дня, простих, може, навіть пересічних людей. Твори Ерба – це стоп-кадри з довгого фільму під назвою «Життя». На його полотнах ми знайдемо найзвичайніші жанрові сценки: шинкарок, квітникарок, струджених селян, євреїв, які про щось сперечаються.

На полотні він відображав і пейзажі та натюрморти. Грубі, сильні мазки ніби широкою дорогою провадять глядача в минулі часи, в які можна занурити почуття і всю свою свідомість. Його образи такі пластичні, такі переконливі, що всякі слова стають зайвими: в один момент ви можете перенестися на стару львівську вулицю або в мальовничий підміський провулок.

Неймовірно багата фактура грубо покладених фарб дозволила художнику створити винятковий ефект, майже тривимірність. Цей неповторний стиль митець випрацював самостійно. Це не було легко, адже він не отримав жодної художньої освіти, не стажувався у відомих художників, проте його мистецький доробок вражає і не залишає байдужим. Із такою ж майстерністю, як олійними фарбами, він володів пастеллю й аквареллю. Найчастіше Ерб використовував світлу, осяйну палітру, чим безсумнівно наближався до колористів. У його роботах видно, яке особливе місце займає колір, наскільки це важливий інструмент, котрим можна виразити все, включно з власною особистістю і темпераментом.

Мистецтво, яким займався Ерно Ерб, доступне кожному, воно легке для розуміння, приємне для ока і заспокійливе для душі. Проте в ньому немає нічого спільного з банальністю або надмірною простотою. Його полотна не викликають суперечок, вони як бальзам на роз’ятрені нерви.

Ерно Ербо був усестороннім митцем. Він малював поліхромії в синагогах, створював декорації та костюми для водевільних театрів.

Свої полотна він багаторазово виставляв у Товаристві приятелів художніх мистецтв у Львові та Кракові, а також варшавській галереї «Захента». У 1932 р. твори художника потрапили на виставку у США.

Ерно Ерб був винятковим митцем і, як багатьом його сучасникам, йому судилося зіткнутися з брутальністю війни. Вона виявилася сильнішою і спритнішою від нього. Ерб розділив долю інших убитих геніїв. Найімовірніше, митець загинув у 1942 р. під час ліквідації львівського гетто.

Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG

Джерело:  Волинський монітор