Львів на світлинах з колекції Івана Боберського

1 березня 2026 р. на сайті Леґіон Українських Січових Стрільців оприлюднено оцифрований фотоархів Івана Боберського, який зберігається в Українському культурно-освітньому центрі у Вінніпезі (Канада). З цього приводу Василь Лопух (громадський діяч, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка), який оцифрував цей архів, розмістив у себе на фейсбук-сторінці таке оголошення:

«Оповістка – Анонс
Шановні Друзі,
Сьогодні відкриваємо доступ до двох колекцій фотографій, які мені вдалося оцифрувати в архіві Українського культурного та освітнього центру «ОСЕРЕДОК» у Вінніпеґу.

Фонд Івана Андруха – дев’ять оригінальних світлин.

Іван Андрух вступив до лав Леґіону УСС, у 1916 році потрапив у російський полон. Після втечі прибув до Києва, де долучився до Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців. Служив у складі 2-го Запорізького полку Армії Української Держави.

У 1920 році став одним із співзасновників УВО. У 1921-му легально повернувся до Совєцької України для організації підпільної боротьби з більшовиками. Був заарештований ЧК і 28 серпня 1921 року засуджений до розстрілу. Розстріляний (інформація з Вікіпедії).

Фотографії та частину документів до архіву «ОСЕРЕДКУ» передав його молодший брат Дмитро Андрух. Фонд Івана Боберського містить 607 оцифрованих фотографій з оригінальних кліше.

Колекцію умовно можна поділити на три групи:

• 34 світлини про спорт і «Пласт».
• 433 зображення УСС та бойових подій Першої світової війни.
• 130 фотографій із подорожі до США та перебування в Канаді.

Перша і третя групи формально не належать до теми нашої вебсторінки про УСС. Проте ми вирішили оприлюднити повністю весь фонд Івана Боберського, адже він був скарбником Леґіону УСС та організатором пресової кватири.

Серед фотографій періоду Першої світової війни є багато фотографій повітряної розвідки, на яких можна побачити міста: Львів, Тернопіль, Заліщики, Підгайці, Чортків, Бучач, Чернівці і ще кілька інших міст.

Ці кліше є цікаві тим, що їх привіз до Канади Іван Боберський і показував під час своїх виступів перед українськими громадами.

Знаю, що серед відвідувачів моєї сторінки та вебсторінки про УСС є дослідники «Пласту» й спортивного руху в Галичині, яким непросто дістатися до архіву у Вінніпеґу. Саме тому ми вирішили зробити доступними всі зображення цієї колекції.

Колекція кліше з фонду Івана Боберського могла залишатися неоцифрованою ще багато років – або й назавжди. Про те, як вдалося реалізувати цей проєкт, напишу окремо.

Щиро дякую пані Paula Havixbeck, президентці «ОСЕРЕДКУ», Glen Knapp, директору Центру, а також James Verscheure і Nikita Tereschenko за створені умови та можливість працювати з архівними фондами.

При використанні зображень та поширюванні прошу вказувати повну назву архіву, фонду і порядковий номер цифрового файлу, який відповідає офіційному реєстру в архіві.

Запрошую на перегляд архівних фондів».

Попри подану інформацію на сайті Леґіон Українських Січових Стрільців ми практично нічого не знаємо про формування цього чудового архіву. Отож, декілька слів про це. Іван Боберський у роки Першої світової війни, працюючи у Бойовій Управі Українських Січових Стрільців, збирав документи, фотоматеріали та спогади про діяльність січового стрілецтва. Завдяки йому було сформовано унікальний фотоархів, який містив близько 3000 світлин з життя українських добровольців. Іван Боберський спеціально опікувався роботою й інструктував фотографів Пресової кватири. У своєму “Щоденнику” 16 жовтня 1918 р. він писав хто, де, що і за яких умов робив відповідні фотографії: “Першим світливцем в полі був Юліян Буцманюк, який студіював малярство в Кракові. Малював портрети і робив знімки. Підхоплює цікаві події дуже зручно. Прибули згодом інші світливці: Теофіль Мойсеович, Володимир Оробець, передовсім маляр і рисовник Іванець Іван. Іванець любується в подіях, де видіти можна коні. В Коші уганяє із світлинним приладом Угрин, що придбав собі придомок “Безгрішний”, бо очевидячки ходить з порожніми кишенями.

По-німецьки називав би ся “Habenichts”, дуже пильний працівник, але сочка його приладу схибляє на світлинах лиць. Виходять постійно округлі, ситі і білі. Це мене дратує. Не люблю невірних світлин. […] Для світливців написав я осібний правильник, щоб знали свої права й обов’язки й уміли удержати “світлинне поготівля”. Потрібні є світлини для видавництва, щоб вої Легіону перейшли в будучі часи і дали заохоту українській молоді. Скляні плити із знімками привозили світливці до “Боєвої Управи” у Відні і побирали там через мене все, що потребували до роблення світлин. Дотепер назбиралось понад вісімсот світлин.

Один [Теофіл] Мойсеович, що дописує на плитах дату і початкові букви свойого імени. Другі цього не роблять. Не можуть навикнути. Світлина без дня, місяця і року тратить на вартости. Знимок з дійсних боїв бракує. Тяжко наражатись на смерть ворожих куль, щоб придбати знимки з наступу свого або ворожого війська. Рукопашного бою не зловив ніхто. Треба би йти до штурму не з крісом, але з світлинним приладом. Замало маємо сміливців, а також замало малярів і письменників”. Світлини УСС, які виставлені на сайті та ті, що зберігаються у Бродівському історико-краєзнавчому музею, це є частина з цього архіву, до формування якого долучився Іван Боберський.

З 1915 р. УБУ провадила головно пропагандистську, видавничу і харитативну діяльністю. При ній діяла «Пресова кватира», завданням якої було поширення серед широкої громадськості дописів з фронту, малюнків, світлин, листівок з фотографіями стрілецького життя. За спогадами сучасників, її створенням і подальшою діяльністю опікувався Іван Боберський, який добре розумів особливе значення цієї структури для піднесення бойового духу стрільців на фронті та фіксації подій повсякденного вояцького побуту. Завдяки Івану Боберському з фондів УБУ виділялися максимально можливі кошти для забезпечення функціонування «Пресової кватири». До її роботи були залучені відомі діячі української культури – поети і літератори, художники, журналісти, історики, які своєю мистецькою працею творили незнищенний образ української стрілецької слави. Серед них: Юліан Буцманюк, Михайло Гайворонський, Лев Ґец, Микола Голубець, Василь Дзіковський, Іван Іванець, Роман Купчинський, Осип Курилас, Лев Лепкий, Антін Лотоцький, Теодор Мойсейович, Осип Назарук, Осип Сорохтей та ін. Завдяки «Пресовій кватирі» УБУ видала низку публікацій про УСС, збирали світлини, документи, мистецькі й літературні твори про стрільців, влаштовувала виставки.

У 1918–1919 рр., з постанням ЗУНР, Іван Боберський чимало уваги приділив фотографуванню, прагнучи залишити для нащадків документальні свідчення про перебіг польсько-української війни. Згодом, уже як представник уряду ЗУНР у США та Канаді, він експонував частину світлин, зроблені у цей час, українським емігрантам. У 1920–1932 рр., перебуваючи у США та Канаді, Іван Боберський зробив чимало світлин з життя українців там. Таким чином, маємо 607 скляних негативів, які подають українську історію 1910–20-х рр.

В архіві Івана Боберського є кілька світлин Львова. Вони нажаль не підписані. Фотографії виконані швидше за все у 1918 р. До деяких світлин вдалося розшукати і подати оригінальні підписи Івана Боберського.

Андрій СОВА
історик

Джерела:

1. Сайт Леґіону Українських Січових Стрільців, фонд Івана Боберського. Режим доступу: https://www.legionukrainiansichriflemen.com/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97/Fond-Boberskogo
2. Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512 с.