В понеділок, 21 вересня в приміщенні музею історії медицини Галичини ім. М. Панчишина, що на вулиці Кармелюка, 3 у Львові, відбулося відкриття виставки з нагоди 110-річчя від дня народження українського громадського і пластового діяча, письменника, редактора, публіциста, і, звичайно, визначного лікаря-фітотерапевта – Василя Кархута.
Виставка стала результатом співпраці Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника та Українського лікарського товариства у Львові в особі завідувача музею історії медицини Галичини ім. М. Панчишина Олександра Канчалаби.
Загалом експозиція виставки нараховує близько тридцяти видань, 22 з яких надані Львівською національною науковою бібліотекою України імені Василя Стефаника, а решта експонатів з фондів музею історії медицини Галичини. Цікаво, що найстарішим експонатом є книжка Василя Кархута “Пластовий однострій”, видана в 1927 році.
Варто зазначити, що співпраця національної наукової бібліотеки та музею історії медицини Галичини налічує уже багато років і розпочалася в далекому 1991 році, коли відновило свою діяльність Українське лікарське товариство.
Виставка в приміщенні музею історії медицини Галичини ім. М. Панчишина експонуватиметься до 18 жовтня і відвідати її можна абсолютно безкоштовно.
У спогадах Поповича, В. Кархут був більш як середнього росту й сильної будови. Вираз обличчя енергійний, вольовий, темні очі з дивним вогником, що постійно усміхалися і все гостро обсервували. Він мав густе, темне й блискуче волосся, гладко причесане. Голос у нього був сильний і дзвінкий, хоч легко хрипкий. Він часто сміявся, бувши веселої й оптимістичної вдачі. Завжди бадьорий і повний енергії.
Народився Василь Кархут 1905 р. у с. Марківці Івано-Франківської області у сім’ї священика. Навчався у Городенківській гімназії, згодом – в українській Академічній гімназії у Львові, яку закінчив 1924 р. Студіював медицину в Українському таємному університеті, завершив навчання 1932 р. у Львівському університеті. У той же час став членом Українського лікарського товариства, почав шпитальну практику у Львові.
1934 р. одружився і переїхав до Кременця, де відкрив приватну практику. Своєю фаховою обізнаністю, уважним ставленням до хворих, чуйністю, самовідданістю та почуттям національної гідності молодий лікар здобуває авторитет і популярність не лише в Кременці, а й у цілому повіті. Такий стрімкий професійний злет викликав заздрість і обурення лікарів-поляків та євреїв. Вони намовили аптекарів (а це були не українці) не відпускали ліків на рецепти, які В. Кархут виписував українською мовою. Було й таке, що він на будинку, де містилась його лікарська канцелярія, почепив вивіску, написану вгорі українською мовою, а нижче –– польською. За відмову поміняти місцями текст поліція зірвала й викинула вивіску геть, але непокірний лікар почепив її заново. За це в травні 1935-го поліція заарештувала його як небезпечного громадянина, який проживає в прикордонній смузі.
Ще студентом-пластуном належав до куреня «Лісові чорти». Написав і видав книжечку «Перша, друга і третя проба пластуна» (Львів, 1929), що стала продовженням видання «Перша проба пластуна» (Львів, 1929). Пластун Ісаїв писав про цю книжку: «Це дуже цінна книжечка. Коротко ясно і приступно збирає весь матеріял. Стиль легкий, читається приємно…».
Коли польська влада заборонила Пласт у 1930 р. Василь Кархут став одним із організаторів таємної ремісничої пластунської організації.
Його повість «Вістря в темряві» (Львів, 1934) офіційні чиновники конфіскували, а його самого запроторили до концтабору Береза Картузька (1934 р.). Основу цього сюжету становить підпільна боротьба українських націоналістів з окупантами. Після звільнення 1936 р. повернувся до своєї лікарської практики у Кременці. У 1939 р. переїхав за Сян, працював у Перемишлі лікарем у таборі для втікачів із СРСР, згодом – залізничним лікарем та помічником повітового лікаря. Крім цього, перебував у Львові, де зупинявся у домі лікаря Мар’яна Панчишина.
Восени 1940 р. з родиною переїхав до Кракова. Тут він видав своє найпопулярніше серед молоді оповідання «Цупке життя» (Львів, 1940), а 1941 р. – конфісковану націоналістично-політичну повість «Полум’яний вихор» (Прага, 1941; Івано-Франківськ, 2003), у якій змальовано національну проблематику та міжнаціональні стосунки на Волині в середині 30-х років ХХ ст. 1942 р. – випустив збірку для дітей «Пшеничні нетри».
Того ж року, повернувшись до Львова, працював ординатором внутрішніх недуг в Українському шпиталі ім. митрополита Андрея Шептицького, редагував молодіжний журнал «Дорога». Був редактором пластового журналу «Вогні», друкувався в інших часописах.
У 1945 році заарештований більшовиками. 18 років провів у таборах Сибіру та Казахстану. На засланні працював табірним лікарем.
Повернувшись додому з підірваним здоров’ям, отримав посаду лікаря у селі поблизу Снятина. Тоді ж почав займатися фітотерапією, написав книгу «Ліки довкола нас». Підготував до друку книжку «Лікування зелами та рецептами». Діяльність Василя Кархута як лікаря-фітотерапевта представлена виданням «Фітотерапія при хворобах серцево-судинних та дихальних систем», яка є фрагментом унікальної праці «Жива аптека».
Життю і діяльності відомого лікаря присвятили свої статті доктор Павло Пундій в «Лікарському віснику»; Савка в «Українській журналістиці в іменах»; Аретій Кравець в «Працях Наукового товариства ім. Шевченка. Лікарський збірник. Медицина і біологія. Нова серія».
Лук’ян Вардзарук у своїй збірці про репресії і репресованих «Дорога до безсмертя» (Івано-Франківськ, 2003) також приділяє увагу доктору Кархуту, подаючи інформацію про нього у розділі «З печаттю духа».
На виставці експоновано й довідкові видання: «Українські лікарі»; «Енциклопедія Українознавства»; «Енциклопедія сучасної України».
Мар’яна ПЕЛИПЕЦЬ
працівник науково-інформаційного відділу ЛННБ України ім.В. Стефаника
