Музика – це одне з найбільш нематеріальних ефемерних видів мистецтв, адже минає мить живого виконання, і все кане в лету… Про скількох видатних музикантів та співаків минулого ми знаємо лише з майже легендарних, а подекуди, і міфічних переказів. Тому сьогодні можемо лише здогадуватися, як звучали голоси епохи рафінованого ренесансу чи іскристого бароко. На технічну містифікацію – відтворення голосу славетного Фарінеллі (співака-кастрата XVIII ст.) для однойменної кінострічки 1994 р. знадобилося довгих 17 місяців та обробку аудіо записів голосів двох видатних артистів. Результат, звісно, вражає. Проте завжди виникає думка, скільки правди в тому, а скільки вимислу…
16 листопада 1952 року зупинилося серце видатної оперної співачки Соломії Крушельницької. Її слава оповита зовсім іншими легендами, а міфів довкола імені артистки ніколи не бракувало. Ми з Вами великою мірою щасливці, адже в голосі Соломії Крушельницької не залишається ані найменшої можливості для сумнівів. Записи, які дійшли до нас, хоч і були здійснені на далекій від сьогоднішнього уявлення про технічну досконалість апаратурі, все ж донесли голос видатної співачки до нас. Сьогодні голос Соломії Крушельницької повертає до життя цілу епоху – епоху розквіту оперного мистецтва.
Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові постійно пропонує увазі своїх відвідувачів різноманітні проекти, виставки, тематичні екскурсії та лекції. В сучасних умовах пандемії COVID-19 ми змушені перевести такі зустрічі у віртуальну мережу. Сьогодні Вашій увазі пропонуємо прев’ю до виставки «L’altra notte», підготовка якої активно триває в музеї.
Щоб пошанувати ім’я Соломії Крушельницької, я б хотів звернутися до арії «L’altra notte il fondo almare» з опери «Мефістофель» Арріґо Бойто, яку наспівала артистка на платівку під акомпанемент фортепіано 1906 року. Голос Соломії Крушельницької у цій арії виявляє свою особливу силу та варіативну гнучкість, адже цей твір дуже складний до виконання. У ньому середній регістр різко зривається у фортісімо верхів, опісля ж різко спадає до глибокого грудного тембру. Арія також сповнена акцентних вокальних прикрас, які потрібно в швидкому темпі проспівати (виспівати) на одному диханні. Наче цього було замало, композитор додає в цю арію широке фразування на одному диханні, що перетворює даний твір на справжній виклик. І з усім цим Соломія Крушельницька блискуче справляється. Без супроводу оркестру, лише під аскетичні звуки фортепіано, ми вчуваємо не лише великий голос, але й можемо відчути у її вокалі драматичну гру, що засвідчує вияв найвищого артистизму.
Арія Маргарити сповнена трагедії. Покинута коханим Фаустом, вона в темниці. Через підступи Мефістофеля Маргарита в нестямі топить у морі свого малюка, а снодійне зілля, яке вона дає своїй матері – виявляється смертельною отрутою. Маргарита чекає на суд, її повинні стратити. Фауст намагається за допомогою Мефістофеля визволити її, але не бажаючи вдаватися по допомогу до темних сил, знедолена кається, і в безумстві помирає. Її душу підхоплюють ангели, обіцяючи Царство Боже. Маргарита співає:
«Минулої ночі мого малюка
Втопили між хвиль у безодні.
О розпач! Безумство! Кажуть, це я
Вчинила непрощенний злочин.
Вітер проймає й крізь морок темниці
Моя печальна душа, мов той горобчик
Злітає, злітає, на воленьку лине!..
Ох! Бідная, бідная я!..
Спить непробудно, немов в летаргії, мати моя.
О! Страхіття! Кажуть же люди, що отруїла її саме я!..
Вітер проймає й крізь морок темниці
Моя печальна душа, мов той горобчик
Злітає, злітає, на воленьку лине!..
Ох! Бідная, бідная я!..»[1]
На основі твору Ґете «Фауст» було написано дві опери: А. Бойто «Мефістофель» та Ш. Ґуно «Фауст». Соломія Крушельницька співала у кожній з них. В опері А. Бойто С. Крушельницька виконувала обидві головні жіночі партії Маргарити і Єлени – у Варшаві, Петербурзі та Буенос-Айресі. Про ці виступи віднаходимо дуже прихильні та схвальні рецензії:
«Наша знаменита примадонна, як можна було передбачити у подвійній ролі Маргарити-Єлени створила такі чудові, а разом з тим цілковито відмінні образи, що її можна щиро привітати із знахідкою нової перлини, яка своєю красою посилює коштовний блиск її багатого репертуару. Дует і сцена у в’язниці, уся дія в Греції викликали справжнє захоплення».
(Teatr i sztuka, «Wiek» (Варшава), 1899, № 284, 21.11)
«Крушельницька в ролі Маргарити продемонструвала безсумнівне обдарування. Маргарита – чи не найкраща роль співачки з усіх тих, в яких вона виступала в нас до цього часу. У створеному образі не було жодних перебільшень, але багато теплоти. …Неможливо не відзначити, що при виконанні партії Маргарити Крушельницька правильно передала основний настрій, а створений нею образ може задовольнити суворі вимоги взагалі, у всіх відношеннях: задум образу відповідний, а всі деталі витримано в єдиному стилі. …Успіх співачки був великий і заслужений».
(«Новое время» (С.-Петербург), 1900, 11(24).01)
В опері Ш. Ґуно С. Крушельницька виконувала партію Маргарити у Львові, Кракові, Одесі, Удіне, Сантьяґо, Варшаві, Петербурзі.[2]
Відомо, що Соломія Крушельницька сама замовляла для себе сценічні костюми, зокрема у модних ательє Парижа. Про їхню неабияку мистецьку цінність свідчать світлини та фото-поштівки того часу. С. Крушельницька в образі Єлени Троянської захоплює нас деталізацією втіленої Стародавньої Античності. В її сценічному костюмі, окрім блискучого крою та допасування до фігури артистки, знаходимо чимало оздоб: аплікації, розпис, вшиті меандром стрічки, продуманий добір аксесуарів. У музеї до уваги відвідувачів представлена реконструкція костюму С. Крушельницької в образі Єлени Троянської авторства Юлії Пігель (відомої під псевдонімом як поетка Рута Вітер).
Звідки ж Соломія Крушельницька черпала натхнення для втілення образів своїх героїнь? Співачка багато читала, вивчала епоху, актуальну літературу. Часто гастролюючи, Соломія Крушельницька зверталася до книг різними мовами та у різних країнах. 1899 року в Петербурзі у видавництві А. Ф. Маркса вийшла друком трагедія Ґете «Фауст» з розкішними гравюрами великого формату авторства Енгельберта Зейбертца, яка швидко стала справжнім мистецьким раритетом. Ми не маємо жодних відомостей, чи була Соломія Крушельницька знайома саме з цим виданням, але те, що графічні твори з видання 1899 року чудово ілюструють не лише «Фауста» Ґете, але й можуть слугувати візуалізацією для опер «Мефістофель» А. Бойто та «Фауст» Ш. Ґуно – незаперечний факт. Гравюри Енгельберта Зейбертца сповнені цікавих деталей, символізму. Вони вказують не лише на високий рівень видавничої справи, поліграфії, але й на найвищий академічний рівень мистецтва гравюри. Повний комплект графічних ілюстрацій становить 25 листів, проте з приватної колекції для виставки випозичено 8 листів. На виставці будуть представлені матеріали та експонати з фондової колекції музею та приватних зібрань: графіка, фото, поштові листівки, сценічний костюм, тощо.
Навіть з плином років ми щоразу дізнаємося про життя і творчість славетної співачки щось нове, відкриваємо маловідомі грані або ж доповнюємо і поглиблюємо вже широко знані. Щиро сподіваємося, що виставка «L’altra notte» буде цікавою для Вас.
Запрошуємо слідкувати за анонсами музею, адже після завершення карантину Ви зможете ознайомитися з виставкою наживо та відчути енергетику Дому Соломії, який всім нам відомий як Музична кам’яниця. Ніч мине!..
Іван ДУДИЧ
науковий співробітник
Музично-меморіального музею Соломії-Крушельницької у Львові
Використані джерела та література:
- Оперний світ Соломії Крушельницької: Путівник по операх з репертуару співачки / упоряд. Мар’яна Зубеляк. – Апріорі: Львів, 2018. – С. 12-15, 62-65.
- Матеріали з приватної колекції Івана Дудича
- CD. Соломія Крушельницька. Арії з опер, романси, пісні. Львів, 2012.
[1]Авторизований переклад автора статті.
[2]«Оперний світ Соломії Крушельницької. Путівник по операх з репертуару співачки» упорядник Мар’яна Зубеляк, «Апріорі», Львів – 2018, с. 12-15, 62-65.
