Кривуля, або містичне місце на трасі між Львовом та Миколаєвом

Народні прикмети, повір’я, міфи, забобони… На жаль, але на сьогоднішній день ми досить скептично ставимось до цих речей. Проявляємо незначний інтерес, а коли хтось заводить розмови про це, то переводимо все у жарти. Але мені  видається, що такої позиції ми дотримуємось до певного часу. Адже лише спираючись на власний досвід можна дати об’єктивну оцінку тим чи іншим  явищам.

Іншої ж думки були наші недалекі прародичі і ставились до таких речей дуже обережно. Ми, українці, нація дуже древня і свою духовну культуру почали творити ще у дохристиянський період.  В українській міфологічній традиції багато уваги приділялось природним стихіям, явищам навколишнього світу, різноманітним життєвим випробуванням, з якими зустрічається людина. Причому характерно, що всі ці сюжети максимально наближені до щоденного побуту селян. Важливе місце у світорозумінні українців зайняли численні  перестороги та обмеження.

У кожному селі були такі місцини де люди почували себе некомфортно та іншим переказували, щоб туди не ходити. Бувало, що траплялись там дуже часті нещасні випадки.

Якщо говорити про конкретну місцевість, то мені хотілось би виділити ділянку дороги Львів-Миколаїв, що віддавна в народі звалась «Кривулею».

Неодноразово доводилось чути від  мешканців села Деревач , а іноді й з уст подорожуючих такі слова: «Ото та ваша Кривуля… ». Особливо часто нарікають водії. І справді, серпантин тут ще той і запам’ятовується одразу.

Місцевість  досить містична і мабуть саме через це на цьому відрізку дороги досить часто трапляються дорожньо-транспортні пригоди.

Ще у кінці XVIII століття, коли не існувало «битого гостинця» на Миколаїв, у цьому місці було роздоріжжя. Дорога зі Львова прямувала через Кугаїв і виходила на Кривулю де перетиналась з шляхами на Милошовичі та старою дорогою на Хоросно, що прямувала через фільварок, званий Хоросно Старе. В описі границь Кугаєва за 1787р вказано, що на цьому місці був насипаний новий кіпець при котрому закінчується межа села Поршна, а розпочинається границя села Хоросно з селом Кугаїв.

Одним словом у цьому місці  сходились межі трьох сіл. Звичайна ґрунтова дорога на Миколаїв прямувала в напрямку  Деревача оскільки в цьому ж описі згадується про новий кіпець при гостинцю стрийському, що розташовувався біля корчми і розділяв Кугаїв і Хоросно.

Ще у дохристиянські часи не було цвинтарів, а роди хоронили своїх мертвих у лісі, на полі, на роздоріжжі у спеціальних курганах. Пізніше, з приходом християнства, стали ховати мертвих на певних визначених місцях – на кладовищах (чи цвинтарях). Самогубців  ховати на кладовищі церква суворо заборонила. Тому нагло померлих, не природною смертю, по-старому ховали на роздоріжжях. Від  старших жителів с. Кугаїв доводилось чути про існування на Кривулі старого цвинтарища для поховання вище згаданої категорії людей. Бувало, що закопували там людей хворих на холеру. Через небезпеку священники часто відмовлялись   їх хоронити, як належить за християнським обрядом.

У народі було вірування, що самогубці є грішниками, а душі їхні небо не приймає, тому ті душі не маючи спокою вічно блукають  по долинах та лісах і в різні способи приносять шкоду ще раз нагадуючи про себе.

Про те, що у даному місці було цвинтарище свідчать кістки та черепи згорнуті бульдозером  під час будови нової – прямої ділянки дороги у 2007 році. За проектом тут було заплановане автомобільне розгалуження.  Друзі археологи стверджують, що на цьому місці ними був зафіксований поховальний земляний насип (курган).

В роки Другої світової війни, львівські євреї намагались виїхати у села, з надією на порятунок. Часто  переховувались у лісах.  Власне у чагарниках, на лісовому зрубі біля Кривулі, в земляних  ямах накритих гіллям дерев, переховувались від смерті представники цієї  національності. Не обійшлось без  «доброзичливців»,  які вказали німецьким карателям  на місце перебування жидів.  Жителі навколишніх сіл, застали жахливу картину –  частини тіл, що були розкидані по лісовій місцевості від вибухів гранат, захоронили на цьому ж місці.

Старші люди ще пам’ятають про трагічну загибель на Кривулі у 60 – х роках минулого століття, жителя села Деревач – Буць Василя. Здавалося б, що могло завадити двом водіям  вантажівок, котрі рухались на невисокій швидкості, розминутися на вільній від транспорту ранковій дорозі. Але трагедія сталась і зі слів родичів довідуємось, що загинула дуже порядна людина та майстер на усі руки.

При в’їзді в ліс на Кривулі, стояла, як належиться рогачка, а поряд хатинка для «стражі лісової». Була вона звичайно дерев’яна і старші люди ще пам’ятали, як біля неї, в черзі за дровами стояли фіри з фірманами, бо до лісу можна було потрапити лише через рогачку. На цьому місці лісова сторожа (побережники) перевіряли наряди на деревину, видавали їздцеві порядковий номер і лише тоді згідно встановленої почерговості можна було рухатись в глибину лісу.

Під час війни у сторожці стався прикрий випадок з жителем Деревача. Старий Кароль Гузнар – був з німецьких колоністів, володів професією шевця,  походив з Красова, а точніше з присілка Варсхау. В їхній родині спілкувались двома мовами – німецькою і українською. Звісно ж, як личить німцеві любив він порядок і тому не найгірше давав собі раду на господарці.   Не зважаючи на скрутні часи військового лихоліття всім відомої  приказки про шевця він не дотримувався тому швець  був з чобітьми. Все би було не так сумно, якби власне не ті чоботи, що припали до душі  одному злидарю. Мало того, що господар сторожки пригрів подорожуючого, то йому ще й чоботи його сподобались.  Мабуть швець не погодився на такі умови і став чинити опір. Ось так через дурні чоботи й позбувся життя.

Минуло зовсім небагато часу і з приходом радянської влади порядки змінились, ліс вже не пильнували так ретельно тож дерев’яна будівля залишилась без догляду. Але не на довго. Біля сторожки проходила дорога на Кугаїв, так звана «лєнія» і хочеш не хочеш, а шлях пролягав повз цю будівлю, котра згодом стала нагадувати хату на курячих лапах. Пані Ганна з родини Буць, була тоді ще зовсім юною і їй доводилось ходити пішки через ліс до своєї тітки, що мешкала в Кугаєві.

З її розповіді довідуємось, що проходити повз  хатинку було страшно, оскільки старші люди розповідали про старшого пана зодягненого у чорне, котрий прогулювався навколо загадкової будівлі, або просто сидів на пеньочку та курив файку. Забороняв  підходити до сторожки відлякуючи перехожих і не усіх пропускав дорогою до Кугаєва.

Лише за 2010 рік, на ділянці дороги біля Деревача (Кривуля),  було зафіксовано до 30 транспортних пригод і декілька з них закінчились трагічно.

Вибіркова хронологія нещасних випадків на цій ділянці автошляху:

У вівторок, 22 квітня 2008 р. У обідній час на трасі Львів – Стрий поблизу с. Деревач 42-річний водій легкового автомобіля марки “Mercedes-Benz”, не впоравшись з керуванням, на великій швидкості зіткнувся з дорожнім парапетом. Кілька метрів сталевого полотна відбійника наскрізь пронизали автомобіль через лобове (на водійському місці) і заднє скла. Водій залишився живим. Із закритою черепно-мозковою травмою, рваними ранами голови і артеріальною кровотечею його відправили до Миколаївської ЦРЛ.

19:36, 01.06.2009. У Пустомитiвському районі Львівщини на автодорозі “Київ-Чоп” біля с. Деревач водій автомобіля “Тойота-Королла”, не впорався з керуванням, з’їхав у кювет та перекинувся. В результаті пригоди 50-річний водій від отриманих травм помер на місці пригоди.

Як повідомили ZAXID.NET в УМВСУ у Львівській області, пасажири автомобіля віком 9 та 7 років, з тілесними ушкодженнями госпіталізовані в лікарню.

2009.07.24 16:41 На Львівщині перекинулася машина. Постраждало семеро осіб, серед них трирічний хлопчик. Пригода сталася вночі  поблизу села Деревач Пустомитівського району. Водій автомобіля “Фольксваген” не впорався з керуванням,  з’їхав у кювет і перекинувся. Унаслідок аварії водій та шість пасажирів отримали тілесні ушкодження різного ступеня важкості. Вони госпіталізовані у 8-му  лікарню м. Львова – повідомляє ДАІ у Львівській області.

17 вересня  2010р о 19.45 год. у Пустомитівський райвідділ міліції надійшло повідомлення про те, що  на автодорозі Київ-Чоп біля села Деревач автомобіль «Мерседес-Бенц», у якому перебували 22-річний житель села Заплати Стрийського району та 23-річний житель міста Стрия, потрапив у ДТП. Як з’ясували співробітники ДАІ, рухаючись у напрямку до міста Стрия автомобіль вдарився у парапетне огородження, розірвавши його, після чого перекинувся. Унаслідок ДТП автомобіль отримав значні технічні ушкодження, а 23-річний житель міста Стрия загинув на місці події. 22-річного чоловіка із тілесними ушкодженнями у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою головного мозку, забійної скальпованої рани потиличної ділянки голови, забою грудної клітки та живота та був госпіталізований у реанімаційне відділення 8-ї лікарні міста Львова.

В усіх цих випадках, вирок для водія один- «не впорався з керуванням». Отже, тут йдеться про душі людей, що не мають спокою, та потребують  певних  релігійних ритуалів  для їхнього умиротворення.

Наука у своєму розумінні трактує такі місця, як геопатогенні.  А окремі  будинки чи ділянки дороги, що були споруджені,  на місці загибелі чи поховання людей вважаються негативними – чорними плямами, що сприяють виникненню аномальних явищ. Вплив потужних аномальних зон на поведінку людей, що опинились в них виявляється зокрема у зниженні чутливості деяких органів організму, уповільненні реакції та миттєвій втраті орієнтування.

На скільки мені відомо на таких ділянках встановлюється освячена фігура Матері Божої, а з боку Державтоінспекції  варто вжити певних заходів, що до обмеження швидкості.

Андрій КНИШ