Продовжуючи тему кривавих днів львівських тюрем влітку 1941 р., неможливо не згадати найдавнішу тюрму міста, котра й донині діє за призначенням– так звані «Бриґідки». Назва походить від монастиря та лікарні при ньому св. Бриґіди, котра жила в середньовічній Швеції та була покровителькою лікарської справи. Наприкінці XVIII ст. за австрійської влади монастир з лічницею закрили та переобладнали на в’язницю. Відтоді приміщення не змінювало свого призначення.
На початку нацистсько-радянської війни у Бриґідках перебувало 706 в’язнів при ліміті– 300 осіб. Протягом 22‑28 червня 1941 співробітники НКВД знищили тут 739 в’язнів. Невідповідність між кількістю утримуваних та розстріляних пояснюється додатковими арештами, котрі відбувалися паралельно з розстрілами за участі іншого карально-репресивного органу НКҐБ.
Усі процеси т.зв. «розвантаження тюрми» (а саме так цинічно у чекістських документах означено процес розстрілів) відбувалися за тією ж схемою, що й в тюрмі «на Лонцького». Трупи, котрі не встигли вивезти, були поховані в підвалах тюрми і тюремної каплиці.
Перед відступом чекісти влаштували пожежу в тюрмі. Ймовірно тут переховували документи, котрі не встигли вивезти. Таким чином вони намагалися «замести» сліди своїх злочинів. До того ж саме це пояснює чому в такому великому приміщенні як Бриґідки, за перших совєтів, було небагато місць для в’язнів (для порівняння з тюрмою «на Лонцького»: ліміт 1500 осіб, утримували 3638 в’язнів на початку війни).
Ігор ДЕРЕВ’ЯНИЙ
Старший науковий працівник
Національного музею-меморіалу
«Тюрма на Лонцького»
