Переглядаючи числені фотографії старого Львова, з його неперевершеною архітектурою, чистими вулицями, гарно вбраними та усміхненими людьми. часто, у свідомості, складається картинка ідеального, безпечного міста…
Проте, ми добре усвідомлюємо, що є й інший, менш приємний бік медалі… Від кінця XIX ст. місто Лева інтенсивно розвивається, передусім – промисловість і торгівля, що потребують робочих рук, значно зростає кількість міського населення, посилюється його майнове розшарування…
Разом із тим, звісно, повзе вгору рівень злочинності на теренах міста… Процес характерний для всього цивілізованого світу початку XX сторіччя.
Якщо із появою (сер. XIX ст.) і поширенням (др.пол. XIX ст.) фотографії більшість світлин тогочасного Львова – це ідилічні, малолюдні, майже сільські краєвиди найвизначніших пам’яток міста, наприкінці сторіччя маємо вже й інші фотографії…
Від кінця XIX із початком XX сторіччя з’являється все більше світлин побутового, журналістського плану, зосереджених на фіксації події та місця. Серед них досі небачені, зубожілі та небезпечні міські дільниці Підзамча, Замарстинова, Знесінння, гамірні міські торговиці – Кракідали, площі Зернова та Святого Теодора тощо…
Звісно ж, життя бідних, робітничих дільниць Львова було сповнене криміналу… Від початку минулого сторіччя хроніки кримінальних подій стають звичним явищем у міській пресі.
Вони привертають нашу увагу, оскільки дають змогу поглянути у зовсім інше обличчя Львова…
Використані джерела :
За матеріалами польської преси періоду міжвоєння – http://polona.pl/
