14 листопада 2016 року в Театрі імені Марії Заньковецької відбувся вечір пам’яті Богдана Ступки «Крила. Вечір з Богданом». Театралізоване дійство, створене провести глядачів у святая святих творчої лабораторії Майстра, привезли до Львова актори київського Драматичного театру імені Івана Франка. Головними виконавцями-оповідачами стали син легендарного актора Остап Ступка та його онук Дмитро Ступка.
«Вечір з Богданом» подарував глядачам нагоду повернутися до витоків творчості Богдана Ступки, ще раз з допомогою театральної метафори пригадати, як служитель Мельпомени розпочинав свій шлях, знову зустрітися з такими рідними персонажами, які продовжують жити до сьогодні у кінострічках. Дійство складалося з двох актів. Перший був присвячений львівському періоду життя Б. Ступки, другий – київському. Син Остап та онук Дмитро розповідали історію легендарного актора від його імені.
– Для мене це вечір з батьком. Батько навчив мене поведінці на сцені, подачі, як говорити, щоб мене було чути – це речі, пов’язані з технікою гри. Навчив, як має поводитись актор на сцені, за кулісами, в житті. Він не любив дуже часто давати поради, вважав, людина сама має дійти висновків. Міг тільки направити, підказати. – перед виходом на сцену розповів Остап Ступка.
Своїми спогадами із «Фотографіями старого Львова» поділився Дмитро Ступка:
– Коли я був маленьким, можна сказати, жив в театрі – така собі закулісна дитина. Спостерігав за репетиціями, дивився вистави. Зараз у мене в пам’яті багато вистав яких уже не показують… Про мій кінодебют дідусь сказав, що сценарій не дуже добрий, але моя робота була хороша, як для першого разу.
Протягом вечора транслювали ексклюзивні кінодокументи з сімейного архіву, фрагменти інтерв’ю та фільмів за участі Богдана Сильвестровича. Звучала улюблена музика Майстра, його голос. Окрім максимально широкої палітри сценічних засобів, були використані мультимедійні технології. Все задля того, щоб підсилити відчуття присутності актора. Неперевершеним фіналом стала поява на сцені Богдана Ступки… молодшого. Богдан Остапович Ступка разом із батьком та старшим братом декламували вірш про крила.
Художній керівник Театру імені Марії Заньковецької Федір Стригун уклінно подякував Театру імені І. Франка, зокрема Остапу, Дмитрові та Богданчику за пам’ять про прекрасного актора,прекрасну людину.
– Він завжди казав мені: «Федю над кожним висить катастрофа». Так я хочу, щоб над вами не висіла, хочу, щоб ви гарно працювали на благо театру.
У тому, що актори Національного академічного театру імені Івана Франка вийшли на підмостки Національного академічного театру імені Марії Заньковецької, на правду, є щось символічне. У житті видатного українського актора Богдана Ступки київський та львівський театри відіграли кожен свою знакову роль. 1961 року він закінчив акторську студію при Театрі імені М. Заньковецької, саме тут відбулось знайомство Б. Ступки з його творчим наставником режисером Сергієм Данченком. У 1978 коли С. Данченко очолив Київський драматичний театр імені І. Франка, він покликав здібного актора з собою до столиці. 2001 року після смерті Сергія Данченка Богдан Сильвестрович очолив Театр імені Івана Франка.
Тисячі прихильників Богдана Ступки в Україні та за її межами жодного разу бачили Генія на театральних підмостках, проте закохані у кінообрази витворені ним. Загалом у творчому доробоку Майстра понад 100 ролей у театрі й понад 100 ролей у кіно. Його часто запитували, до чого тяжіє більше (сцена чи знімальний майданчик), згадує Остап Ступка. На що актор відповідав цитатою з п’єси «Безталанна» І. Карпенка-Карого: «У мене тепер дві душі, й обидві болять…».
5 жовтня «Крила. Вечір з Богданом» демонстрували у Києві в Театрі імені Івана Франка. Сьогодеі видатному акторові могло би бути вже 75 років. Сцена завжди окрилювала генія. Якими ще несподіваними образами збагатилась би галерея зіграних ним ролей, коли б не тяжка хвороба, що забрала життя Майстра у 2012? Як несподівано драматично тепер звучать рядки з вірша «Крила» Ліни Костенко у виконанні Б. Ступки: «Землі немає, то буде небо».
Ксенія ЯНКО
