На зимовий сезон з 21 листопада 1896 по 8 березня 1897 року Соломія Крушельницька була запрошена на гастролі до Одеси у складі італійської оперної трупи. На той час їй пішов лише 25 рік. За плечима було навчання у Львові, Мілані, Відні, виступи на оперних сценах Кракова, Кремони, Зари, Удіне, Трієсту, у репертуарі – добрий десяток опер.
На сцені Одеської опери відбулося 35 вистав за участю С. Крушельницької. В репертуарі співачки тоді були: Джоконда (“Джоконда” А. Понк’єллі), Маргарита (“Фауст” Ш. Ґуно), Рахіль (”Жидівка” Ф. Галеві), Амелія (“Бал-маскарад”), Леонора (“Трубадур”), Дездемона (“Отелло”) в операх Дж. Верді, Сантуцца (“Сільська честь” П. Масканьї), Єлизавета (“Тангойзер” Р. Вагнера), Манон Леско (“Манон Леско” Дж. Пуччіні), Галька (“Галька”), Ганна (“Страшний двір”) С. Монюшка, Кармен, Мікаела (“Кармен” Ж. Бізе).
На жаль, афіш артистки одеського періоду не знайдено. Але дослідник життя і сценічної діяльності співачки П. Медведик із похвальних рецензій в одеських часописах виділив таких її партнерів по сцені: “паризький тенор Валентин Ван-Дейк, а також італійські тенори Кортіко, Лангоне, Чіротті, Гілярдіні, баритон Дельфіно-Мінотті”.
У цій подорожі молоду співачку супроводжувала сестра Олена. На жаль, Соломія Крушельницька не написала мемуарів, але Олена, в заміжжі Охримович, написала цікаві спогади “Мої подорожі зі Соломією” у яких є розділ “Їдемо на Україну”, про перебування сестер Крушельницьких в Одесі. У них читаємо:
“Їхали з Мілану залізницею на Відень, Краків–Львів–Тернопіль, попри нашу хату в Білій – але не могли перервати їзди. Було нам дуже жаль… До Одеси приїхали під вечір. Перше, що почули то “Ізвощик! Подавай!”
Нас стрінула на залізно-дорожному двірці група з дирекції Одеської опери. Ми заїхали до готелю, побули там кілька днів, а потім прийшли до нас подружжя одеситів, євреї, що жили близько театру, запросили нас, Соломію і мене, на свою квартиру. Там було фортепіано, а одна їх дочка … вивчала музику. Нам було там вигідно; я господарила; харчі в порівнянні з Італією були досить дешеві. По кількох днях відпочинку, почалися проби. Перша йшла опера “Фауст”. У ролі Маргарити Соломія не чула себе найліпше, бо в першому акті багато колоратури, а роль наївної дівчини її не дуже підходила. Краще почувала себе в 3-ому акті, що вимагав драматичної гри. Все ж таки її гра і спів робили велике вражіння. Публіка в Одесі була вимагаюча і після першої вистави запротестувала проти тенора, що грав Фауста… Його звільнили…
Друга опера: “Жидівка” (“Дочка Кардинала”) Галеві. Ту вже була Соломія неперевершена. Були захоплені її грою і співом. Вона грала так, що й не повірити було, що Соломія не єврейка. … В Одесі було багато євреїв, і вони розпливалися в похвалах. Потім Соломія виступала в операх: “Отелло”, “Трубадур”, “Бал-маскарад” (Верді) “Джоконда” (Понк’єллі), “Тангойзер” (Вагнера). Одеська преса поміщувала… похвальні рецензії про виступи Соломії”.
Місцевий часопис “Театр” друкував схвальні рецензії на виступи молодої співачки, відзначаючи: “Крушельницька …володіє темпераментом і досить гарним голосом співу… У драматичному виконанні своїх партій артистка виявляє піднесеність гри”. Про оперу “Отелло” читаємо:“Артистці особливо вдався останній акт, в якому вона з великою експресією виконала пісеньку про вербу (“Piangea cantando”). В тому ж акті знамените “Аве Марія” виконувала так чудово, що викликала хвилювання слухачів, які нагородили артистку бурхливими оплесками”. Про оперу “Жидівка”: “Крушельницька на цей раз проявила у своїм співі багато розуміння, індивідуальності і артистичного темпераменту: воно причаровує своїм захопленням публіку, котра охоче віддала данину прекрасному виконанню артистки. В репертуарі співачки партія Рахілі займає визначне місце”.
Львівський часопис “Діло” теж спостерігав за успіхами співачки в Одесі. Він опублікував витяги з одеської преси про гастролі С. Крушельницької :
“Па Саломея Крушельницька, що гостить тепер в Одесі в “городськім театрі”, зазнає від тамошної критики вельми прихильні і вповні заслужені оцінки своїх виступів.”
“Новороссійскій Телеграф” пише: “Па Крушельницька в партії Рахілі так і могла заясніти своїм визначним талантом. В другім акті, в арії “E dei ve nir” артистка, мимо того що мусіла співати три вечори по черзі, показала ся справдішною (справжньою – О. Р.) драматичною співачкою з огнем, електризуючим і одушевляючим слухачів. В інших же всіх сценах гра пни Крушельницької свідчила про се, що у талановитої артистки сценічні здібності не уступають єї визначним голосовим успіхам”.
“Одесскій Листок” – порівняв виступ п-ни Крушельницької в ролі Рахілі з її попереднім виступом у “Фаусті” і віддав першість ролі Рахілі. “Голос, – пише – звучить більше певно і приємніше, а в знаній арії другого акту артистка заявляє великий музикальний смак. На сцені поводиться п. Крушельницька прегарно, без непотрібного “оперового” зманєрованя (манірності – О. К.) і деякі сцени виконує з справдішною драматичною прецизією (переконливо – О.К. )”.
“Окрім того, – як зазначала газета “Діло”, – виступала на одеських концертах на добродійні цілі і своїм чудовим співом українських пісень найбільше спричинилася до успіху тих концертів”. Один з таких концертів відбувся в залі Комерційного товариства і Городскої аудиторії за участю С. Крушельницкої і скрипаля І. Ахрона ”.
Стежить за успіхами своєї приятельки письменник Михайло Павлик. У відповідь на його лист в Одесу 10 лютого 1897 року співачка відписує: “… Я ж би й сама не раз до Вас написала, але в мене часу то не багато хватає. В театрі раз від разу робота, а то ще й кореспонденцію вести з агенціями театральними в Мілані та й з родиною[…]
Про мої артистичні подвиги нічо й казати. Поступи великі я зробила, всі те кажуть, та й сама я виджу не лиш під взглядом вокальним, але також щодо гри драматичної. Представте собі, що зі всіх артисток, що тут разом зі мною виступають, мене ославили за таку, що найліпше грає. По газетах так і розхвалюють за таку реальну та правдиву, відчуту гру. Я ні при чому і не знаю, чи воно правда, чи ні. Та хто його знає?
Щодо здоров’я, то добре маюся і, як маю хвильку часу, то читаю, учуся і т. і.”
На завершення гастролей 3 березня 1897 року відбувся бенефіс Соломії Крушельницької на сцені Одеського оперного театру в партії Дездемони в опері Дж. Верді “Отелло”. Згодом про це писав львівський часопис “Зоря” від 15 квітня: “[…] Авжеж може нігде не витано і не прощано її так сердечно і одушевлено, як в Одесі. … давано на бенефіс нашої артистки оперу “Отельо”, в котрій вона грала ролю Дездемони. Оваціям, які виправила їй зібрана публіка, не було кінця. При тім дістала артистка хороші подарунки: срібну корону з написом “Талановитій артистці”, чудову бранзолєту з написом “Славній артистці від земляків”, срібний ґранований сервіс столовий, альбом з написом “Ідеальній Дездемоні”, – не згадуючи про цьвіти, букети і т. и. На прощанє провели нашу землячку на дворець (вокзал) желізниці і наші земляки Українці і Росияне, Поляки та и.”
Із спогадів сестри Соломії Олени дізнаємося про побут, одеське оточення співачки:“ В Одесі деякі люди запрошували нас до себе в гості. Пригадую, на одному такому вечорі господар дому приніс “Кобзар” Шевченка і спитав Соломію, чи вона бачила цю книгу. Він дуже здивувався, коли Крушельницька почала декламувати поему “Кавказ”, а потім висловив думку, що на основі цього твору слід написати оперу”.
У жовтні – грудні (16жовтня-1 грудня) 1896 р. в Одесі в культурному житті українців відбулося пожвавлення. У місті гастролювала трупа М. Кропивницького. 22 листопада 1896 р. в приміщенні Російського театру на вул. Грецькій, 48. корифей українського театру відзначав свій 25-річний ювілей акторської діяльності. З цієї нагоди місцева преса зазначала, що “надіслала свою картку вітань з українським написом примадонна італійської опери Крушельницька, українка за національністю” Це знайомство перейшло у приязні стосунки родин двох митців.
В Одесі С. Крушельницька знайомиться з чеським музикантом Йосифом Прібіком, який з 1 березня 1894р. працював головним диригентом Міського театру .
Під час цих гастролей С. Крушельницька заприятелювала з родиною бібліографа Михайла Комарова (1844-1913). Свідченням цього знайомства є фотографія співачки з дедикацією: “ВПоважаним і коханим Панству Камаровим. Соломія Крушельницька 25.12.96”. На цьому та ще двох інших фотокопіях є відбитки від тиснення під зображенням, яке свідчить, що ці світлини співачка зробила в Одесі в ательє “В. Чеховскій”. Фірма фотоательє “В. Чеховскій ” в Одесі мала кілька, не завжди постійних приміщень. Одне з них знаходилось за сучасною адресою Дерибасівська,13. Сподіваємося що глибше дослідження архівів цього міста принесе нову інформацію щодо перебування, оточення, одеські адреси С.Крушельницької.
З нагоди 120-річчя гастролей С. Крушельницької в Одесі 23 серпня 2017 р. у приміщенні Одеського Літературного музею (вул. Ланжеронівська, 2) відкриється виставка «На вершині світової слави» з фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові.
Олександра КИРИК
старший науковий співробітник Музично-меморіального музею С. Крушельницької у Львові.
Використана література:
- Охримович Олена. Мої подорожі із Соломією. Фонд СК.
- Театр. – 1897. – № 1.
- Коган С. М. Дирижер И. В. Прибик и Одесский оперный театр. – Одесса, 2002.
- Соломія Крушельницька. Міста і слава /автори-упоряд. :Г. Тихобаєва, І. Криворучка. –Львів, 2009.
- Діло. – 1896 – №270.
- Медведик П. Гастролі Соломії Крушельницької в Одесі // Соломія Крушельницька. Шляхами тріумфів. – Тернопіль, 2008. – С.48-54.
- Одеський обласний державний архів .Оп. 1, Сп. 2220 Канцелярия одесского градоначальника 1896 г., реєстраційний №19143.
- Зоря – 1897. – №8.
- Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У 2 ч. / упорядкув. і прим. М. Головащенка. Ч.2. – К., 1979.
- Див. М. Л. Кропивницький в Одесі. Бібліографічний покажчик / упроряд. О. Г. Нуньєс, – Одеса,- 2006.,- С. 90, -№ 817.
- Див. Одеський обласний державний архів. Ф. 2106, Оп. № 1, Од.зб. 42, л. 81; Ф. 16, Оп.124, Од. зб. 2369.
