Зовсім недалеко від Львова, ніби затиснуте в горах між долиною, на березі річки Зубра (притоки Дністра) розташоване одне з найвідоміших сіл Пустомитівського району Львівської області – Раковець.
Було воно колись містом і мало дві назви – Раковець (від того, що тут водилися раки) або Млинівці, бо на Зубрі колись було багато млинів.
Перша письмова згадка про Раковець датується 1466 роком, але очевидно, що поселення існувало і тут раніше. У тому часі власником місцевості був Петро з Чесибісув. Наступні роки про місто майже нічого не відомо. Лише те, що у 1598 р. в Раковці засновано римо-католицьку парафію.
У 1615 р. місто належало львівському мечнику Миколі Нарайовському та Кшиштофу Лешньовському. У 1623 р. Єлизавета з Лешньовських Гумницька наділила частиною свого майна львівський монастир єзуїтів, іншою ж частиною Раковця володіли бенедиктини.
У ХІХ і на початку ХХ ст. село все ще належало різним власникам. Однин з них – Альфред Потоцький. У кінці ХІХ ст. спадкоємцем більшої частини власності був посол галицького крайового сейму Давид Абрахамович .
У 1905 р. частина Раковця належала Роману Потоцькому, решта Ісааку Герстману і монастирю бенедиктинок.
Раковець має два передмістя: вниз та вгору по річці. Як і всі європейські міста, він мав площу Ринок, яка збереглася і понині. Сама площа є унікальною, оскільки розташована не на рівнині, а на схилі (з перепадом висот у 10 м.). Ринок був забудований за класичною магдебурзькою схемою: з чотирьох кінців площі відходять вісім коротеньких і маленьких вулиць. Усі вони збереглися до сьогодні. Щоправда, площа настільки компактна та маленька, що її дуже легко пропустити.
Був у Раковці також замок, орієнтовно у ХVІ-ХVІІ століттях. Про нього є письмові згадки, але зараз уже важко визначити його розташування. Цей замок, як і багато навколишніх, не дуже потужних, був зруйнований. Добре збережені лише скарпи та залишки рову, які слугували колись обороною.
У своїй верхній частині містечко збереглося таким, яким було за Австрії. До речі, саме тоді і були скасовані міські привілеї для Раковця.
У тій же частині міста розташований недіючий костел св. Валентина. Збудований у 1822-1856 рр. на місці більш давньої дерев’яної святині початку XVIII ст. (1704) та освячений у 1856 р.
У 1880 р. храм частково згорів в результаті пожежі та згодом був відновлений.
Цей невеликий костел побудований з місцевого тесаного каменю вапняку. Складається він з прямокутної нави і півциркульної апсиди з боковим приміщенням. На фасаді, у верхній частині ніша, де не так давно стояла фігура Божої Матері. Довершує будівлю цегляний ступінчастий фронтон та ажурна сигнатурка.
Храм було зачинено у 1946 р., більшу частину інтер’єру було спалено. У 1952-1980 рр. костел використовували як склад. На сьогодні залишилися лише стіни святині, хоча донедавна будівля була вкрита керамічною черепицею.
Біля храму збереглася плебанія, а недалеко, на вході у село розміщений старий польський цвинтар.
У Раковці є невелика громада римо-католиків, яка намагається врятувати костел, відбудувавши його проте їй потрібна суттєва допомога.
Зараз Раковець більше відомий своїм цілющим джерелом (хоча насправді воно належить до с.Новосілка), храмом Святих Мучеників Макавейських, який розташований на лісовому горбочку неподалік від цього джерела та щорічними фестивалями.
Софія ЛЕГІН
вчений секретар Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові
Джерела: http://risu.org.ua/ ; http://www.karpaty.info/ua/ ; http://www.pslava.info/ ; http://www.cracovia-leopolis.pl/ ; http://www.lwow.com.pl/
Петро з Чесибісів був власником Раковецького замку на Дністрі. Уважніше треба документи вивчати.