Зовсім недалеко від Львова, якихось 22 км (якщо їхати через Липники), розташоване село Вовків. Завдяки мальовничим пагорбам на яких розташувалися навколишні села інша назва місцевості – «Львівські Карпати», а ще – «Калиновий рай», бо колись у селі росло багато калини.
Зараз Вовків – маленьке село, а колись це було велике місто на річці Зубрі. Вперше його назва письмово згадується у ХІV столітті, хоча подейкують, що село старіше за Львів. Як свідчать археологічні дослідження, принаймі від XI століття (давня назва — Волъковъ). Можливо, назва походить ще з тих часів, коли основними шляхами комунікації були річки, а засобом транспорту — плоскодонні човни. Мілини чи греблі тоді долали волоком.
Тут навіть ринкова площа не прямокутна, як будували пізніше, а трикутна. Зараз вона більше схожа на галявину зі старою заіржавілою помпою посередині.
Починаючи з 1447 року по 17 століття Вовків належав різним магнатським родам; зокрема в 1615 р. він був власністю родини Брзоздівських, в 1633 р. – Криштова Курзанського.
Місто не раз зазнавало воєнних спустошень. Зокрема, монгольський погром 1241 р., після якого воно відродилося, та особливо нищівний напад турків 1672 р.
З часу прокладення австрійською владою нового Стрийського гостинця (1790-ті рр.) Вовків залишається осторонь транзитних товаропотоків, поступово занепадає, і втрачає статус міста.
Громада Вовкова з давніх часів була активною. На початку ХХ століття у селі діяли осередки товариств „Рідної школи”, „Сільського господаря”, а також торговельні кооперативи. До сьогодні збереглася школа побудована у ХІХ ст., але , на жаль , її будівля руйнується.
До 1946 року у Вовкові мешкало більшість польських родин, які були депортовані під час операції «Вісла».
У селі є дві унікальні сакральні пам’ятки. Стара дерев’яна церква Введення Пресвятої Богородиці (1706р.), збудована у традиційному галицькому стилі. На церковному подвір’ї збереглось приміщення плебанії, у якій зараз знаходиться музей видатного громадського і релігійного діяча ХІХ століття, одного з провідників українського відродження Миколи Устияновича. Він був парохом цього села. Син отця Корнило Устиянович – відомий художник. У садибі, де він народився, є пам’ятник митцеві.
А на пагорбі височіє занедбаний костел Св. Марії Магдалини . Про нього мова піде детальніше. Римсько-католицька парафія у Вовкові з’явилася у 1563 році. Спочатку належала до деканату Львівського, з 1787 р. до Городецького, а від 1843 р. до деканату Свірзького.
Первісний костел у Вовкові, напевно походить з ХVІ ст. і носив титул Св. Марії Магдалини. В часі турецько-татарської навали в 1620-1621 рр. храм був знищений. На його місці у 1677 році Станіслав Казимир Курдановський зі своєю сестрою збудували новий, дерев’яний костел під титулом Св. Станіслава.
В часі візитації Миколи Визицького в 1741 р. у вовківському костелі було кілька вівтарів з образами Матері Божої, Св. Трійці, Св. Станіслава, Св. Антонія, Св. Марії Магдалини. Згідно з переказами у 1798 році костел ремонтували. У 1924 році, через поганий стан будівлі, комісія під керівництвом консерватора Йозефа Пйонтровського вирішила розібрати храм.
А вже 24 травня 1924 р. ксьондз Казимир Дзержинський виконав посвячення кам’яного фундаменту під новий костел, автором проекту якого став архітектор Броніслав Віктор. Будівництво тривало до 1929 року. Того ж року, 27 жовтня костел було освячено під титулом Св. Марії Магдалини. У 1930 р. в інтер’єрі храму встановлено органи.
В часі радянсько-німецької війни в липні 1944 р. Вовків кілька разів переходив з рук у руки воюючих сторін. Внаслідок артилерійських пострілів храм зазнав пошкодження, а в результаті попадання бомби була зруйнована плебанія святині.
В квітні 1946 р. парафіяни залишили Вовків переїхавши до Польщі. Костел замінили на церкву, а в 1948 – на колгоспний склад, де зберігали мінеральні добрива.
Храм розташований на підвищенні. Будівня несиметрична в плані і багата на дрібні деталі, мурована з цегли, вівтарем спрямована на південь. Корпус костелу творить нава, до якої прилягають два ряди бічних каплиць. Від заходу до стін нави і вівтаря прибудована захристія.
В інтер’єрі храму практично нічого не збереглося, але схематизми І пол. ХХ ст. вказують на велике багатство внутрішніх деталей костелу та оздоблення вівтарів, ось наприклад:
Вівтар головний: на 1935 р. – дерев’яний; в центрі образ Матері Божої з Дитятком Ісус (Матір Божа Ласкава), копія з ІІ пол. ХІХ ст. образу з 1712 р.; по боках фігури Св. Петра і Павла.
Бічний вівтар (лівий): з різьбою Христос Розп’ятий і образи Св. Терези і Св. Марії Магдалини.
Бічний вівтар (правий): з різьбою Ісус Христос, з давньою поліхромією ХVІІІ ст.
Вівтар каплиці зимової: ХІХ ст., з різьбою Найсвятішого Серця Ісуса і образом Матері Божої.
Правда, вівтарі, які були в храмі датуються значно пізнішим віком ніж сама святиня.
Взагалі костел за своїми розмірами є одним з найбільших в Галичині (в схематизмах зазначається, що в костелі були дерев’яні лавки на 200 осіб). Дослідники вважають храм найяскравішим представником своє доби в стилі ар-деко.
У цьому костелі свого часу знімали перший український детектив «Злочин з багатьма невідомими» за мотивами твору І. Франка. А що до самого Франка, то письменник любив тут відпочивати, ходив сюди з друзями зі Львова пішки – навпростець. Його дружина провела тут усе літо, коли була вагітна старшим сином.
Сьогодні будівля знаходиться в стані руїни. З дороги споруда виглядає спавді велично і розкішно, але насправді костел дуже постраждав. Частина покрівлі даху відсутня, а місцями є наскрізні отвори. На стінах святині видно сліди руйнувань під час наступу радянських військ. Збоку від головного входу є циліндрична прибудова, яка колись завершувалась куполом – це гвинтові сходи на балкон другого поверху всередині. Нічого не залишилося і в самому храмі, те що уціліло зараз зберігається в костелах Польщі.
І хоча святиня має охоронний номер (1946-М), на жаль, в наших реаліях, це нічого не означає. Переглядаючи фотографії кількарічної давнини та порівнюючи їх із теперішніми, зрозуміло, що надії на ремонт костелу залишаються марними. Будемо сподіватися, що це тільки наразі.
Софія ЛЕГІН
Джерела:
- http://koscioly.livejournal.com/7525.html?thread=35941
- http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/ps/vovkiv/
- https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1640081592889689&id=100006635920407
- http://www.radiosvoboda.org/content/article/25160673.html
- http://ua-travels.in.ua/2015/12/19/galopom-po-pustomitivskomu-rajoni-ch-1-vovkiv-kuga%D1%97v-rakovec/
