Костел і монастир на території ЛАЗу

Львівський автобусний завод, попри те, що вже давно занепав, продовжує підносити нам різні сюрпризи. Мало хто знає, що на величезній території цього колишнього промислового гіганта є цінна пам’ятка архітектурної спадщини: будівля колишнього монастиря Кармелітів Босих. Зараз сакральна споруда стоїть пусткою і руйнується без належного утримання. Хоч будівля розташована поза історичним ареалом Львова, має велику культурну та архітектурну цінність для міста й країни.

На сесії Львівської міської ради депутати звернулися до Міністерства культури з проханням передати колишній монастир Кармелітів Босих на території Львівського автобусного заводу у власність громади міста Лева. Це допоможе не лише зберегти унікальну пам’ятку, а й дасть можливість користуватися храмом, а відповідно релігійна громада зможе почати проведення реставрації. Міський голова Львова Андрій Садовий доручив напрацювати концепцію збереження пам’ятки.

На засіданні виконкому мер наголосив, що потрібно звернутися не лише до Міністерства культури та державних органів, а й до Ради церков із цим питанням. А також провести комісію ТЕБ і НС — аби зрозуміти, що зараз потрібно зробити, щоб припинити руйнацію цієї споруди. Керуючий справами виконкому Євген Бойко запропонував звернутися до правоохоронних органів — щодо догляду за цією будівлею.

Монастир Кармелітів Босих на Персенківці зведено наприкінці 1930-их рр. Проєкт храмового комплексу в стилі модернізму з елементами ар-деко розробили архітектори Людомил Гюркович і Станіслав Маліна. Як пише Центр міської історії, будівництво, яке почали 1932 року, затримувалося, зокрема, через формальні причини: будівельний департамент магістрату надав остаточний дозвіл на будівельні роботи лише 1933-го, при цьому вимагав внесення змін до проєкту, а зведення високої вежі заборонив.

Будівництво затягнулося на роки — через фінансові проблеми і конфлікт монахів з архітекторами, які по-різному розраховували вартість робіт. Багато матеріалів, церковних предметів тощо кармеліти збирали як пожертви.
1936 року був створений спеціальний комітет, який займався збором коштів — звертався як до громадян, так і до міністерств по фінансову підтримку. Кармеліти отримали допомогу з міського бюджету, що зрештою й дозволило завершити будівництво. 16 липня 1938 року архієпископ Болеслав Твардовський освятив храм, хоча він ще не був остаточно завершений. Костел присвятили Марії Божій Шкаплерній (шкаплер — частина чернечого одягу, вважається «одягом Марії», що захищає від зла та допомагає у духовному житті). Монастир, зокрема, мав освітню функцію: монахи тут мали вивчати теологічно-філософські науки.

В архітектурному плані костел є тринавовою базилікою з вівтарем, орієнтованим на південний схід. До базиліки з південного боку прилягає монастир. На головному фасаді костелу розміщувалась ніша з фігурою Матері Божої, яку у 1938 році виконав скульптор Маріан Шпіндлер. До сьогодні скульптура не збереглась. Так само, як і фігура святого Йосифа, також роботи Шпіндлера, що стояла перед храмом. У костел та монастир було проведено електрику, водопостачання, каналізацію, центральне опалення та телефон.

У часи Другої світової війни монастир зайняла радянська армія, а пізніше — німецька військово-будівельна команда, яка затіяла перебудови й перепланування: нові сходи, ванні кімнати. Використовували працю полонених. Поруч розміщувалися важка військова техніка і польова кухня.

6 травня 1946 року Кармеліти Босі остаточно покинули Львів разом з польською громадою — в межах так званої репатріації. Костел було перетворено на магазин і станцію технічного обслуговування. Згодом тут відкрили Будинок культури Львівського автобусного заводу, який ділив його з ВАТ «Укравтобуспром». У костелі облаштували виробниче приміщення, а в келіях монастиря розмістили адміністрацію та конструкторське бюро ЛАЗ. Саме тут інженери розробляли креслення автобуса ЛАЗ-695 — першої легендарної моделі львівського автобуса.

У січні 1954 року працівники ремонтно-будівельного цеху поглиблювали підвал монастиря і знайшли скарб — ювілейні медалі, ікони з зображенням Матері Божої, сережки, браслети, персні, два з яких з каменями світло-блакитного кольору, масивний ланцюг тонкої ювелірної роботи.

1968 року на другому поверсі монастиря розміщувалась машинолічильна станція, яка обслуговувала, окрім ЛАЗу, ще «Львівприлад» та «Львівсільмаш».

Після того, як завершилося будівництво окремих виробничих цехів, костел став Будинком культури з актовим залом на 300 осіб. Тут почали діяти гуртки та самодіяльні колективи, зокрема хор ЛАЗу «Червона калина». Згодом поруч додалася бібліотека технічної та художньої літератури, а в монастирі запрацювала їдальня. Також з цим Будинком культури пов’язаний і вокально-інструментальний ансамбль «Ватра». У 1979 році Львівська філармонія запросила до цього ВІА ансамбль «Ритми Карпат», що діяв при Будинку культури ЛАЗу. Таким чином у ВІА увійшли Ігор та Оксана Білозори, а також Мар’ян Шуневич.

2018 року об’єкт набув статусу пам’ятки архітектури місцевого значення. Юридично колишній монастир — у приватній власності Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту».

Юлія ЛІЩЕНКО

Джерело: Високий Замок