Блукаючи між тінями та химерами 2020 року, не один із нас вже встиг відвантажити на адресу цього “високосного” парочку “компліментів” і кривих слів. Воно й не дивно: цей рік асоціюється зі зруйнованими планами, нереалізованими мріями й похованими надіями… Натомість, маємо катаклізми, хвороби, невизначеність і постправду в інформаційному полі. Однак, якщо гортати давні хроніки, можемо переконатися, що подібними “приємностями” Життя “тішить” не лише нас. Хоч від цього, звичайно ж, нам не легше, але хоча б є чому повчитись. Тим більше, коли руки в наших попередників не опускались, а про трагічне вони знаходили сили говорити з гумором.
Leopolis Multiplex
Ознакою добрих текстів є те, що читач повертається до них знову і знову. Навіть коли видається, що на цю тему написано тисячі сторінок і озвучено вагони думок, у хороших працях все одно знаходиться щось, що здатне здивувати і поглибити існуючі уявлення. Десь так є і з хронікою “Leopolis Triplex” Бартоломея Зіморовича. Для людей, які п’ють Львів вранці з кавою і смакують кожну вузесеньку вуличку міста чи затиснену між сусідніми будинками кам’яницю, ця книга є справжнім скарбом. Зараз ми також її погортаємо, аби в нинішні непрості дні вихопити звідти декілька колоритних сюжетів.
“Чорний” 1631 рік
“Настав чорний рік” – ось так не надто оптимістично Бартоломей Зіморович почав фіксувати головні, на його думку, події за 1631 рік. При цьому, “чорним” той рік був з різних причин. Хоча б через розбійників з “великої дороги” , які робили засідки на перехрестях і там грабували простих посполитих. Щоправда, зловмисників таки швидко зловили й там же на перехресті четвертували.
“Більш смутним” зробили цей рік для хроніста сини славних львівських діячів – Сикста і Кампіана. Обоє “квітучого віку”, благородні і оточені любов’ю батьків. Ян Хризостом, син бурмістра Мартина Кампіана, був відправлений на навчання до Німеччини, для ознайомлення з гуманітарними науками. Пізніше продовжив навчання у Франції. Друге мало місце вже після смерті Мартина Кампіана, хоч розлука батька і сина тривала недовго. Ян Хризостом Кампіан безслідно зник у Франції. Вважається, що причиною цьому була дуель. Томаш Сикст вивчав у Кракові медицину, в чому мав значні успіхи, неодноразово отримував нагороди. Однак, за означенням Зиморовича, на вершині швидко перегорів і рано помер. Їх обох було “під чужим небом поховано”.
Однак, навіть ця передчасна смерть юнаків, з якими, напевне, місто в’язало певні очікування, не зуміла затьмарити трагізмом головне нещастя цього року. У сприйнятті Зіморовича, таким була смерть королеви Констанції Австрійської, першої дружини Зиґмунда ІІІ, яка померла від інсульту. Королеву він назвав “доброзичливою матір’ю” і зазначив, що, через її смерть, місто було у великій скорботі й жалобі. Останнє виражалося по-різному. Зокрема, в латинській катедрі, величезним коштом, поставили погребальний поміст, біля якого три дні відправляли богослужіння, а при шпиталях убогим роздавали поминальні хліби.
“Сумний” 1632 рік
Не був, у трактуванні Бартоломея Зіморовича, чимось відмінним від попереднього і 1632 рік. Хоча б тому, що смерть “навіть голову королівства, Сигізмунда, найкращого короля зажадала”. Дізнавшись про смерть монарха, у Львові “у скорботному настрої цілий рік провели”. Що означає ця фраза на практиці, дивимось нижче: “батькові своєму поминки публічні у костелі митрополичому влаштовано, величезний пам’ятник, прикрашений похвальними написами та символами, зведено і стільки заступників перед Богом, скільки священиків перед вівтарями, а жебраків на поминальних трапезах, запрошено, (заборонено) судові засідання, мовчання співакам, стриманість на бенкетах наказано […] постійну сторожу при брамах поставлено” (пер. Н. Царьової). Як можна бачити, шана і повага до померлого правителя й питання власної безпеки стояли на першому місці.
Смерть короля, як велика трагедія, знайшла цього року продовження і в інших бідах, але дрібніших. Про них, хоч і з неохотою, Зіморович також згадує. Це, зокрема, “школи, що між собою билися, як колись у шкільній війні”. При цьому, певну вину за учнівські розбої хроніст покладає і на вчителів та зазначає, що саме “через помилки вчителів колись поплатяться учні”. Однак, особливої уваги на цю тему історик не звертав, зазначивши, що про неї “належить писати в повітрі та на швидкоплинній воді, а не на паперах”, які він після себе залишає.
На сам кінець, справжньою родзинкою при описі двох трагічних років від Зіморовича стала згадка про смерть Мельхіора Вольфовича, здібного торговця і представника знатного львівського роду. І тут йдеться зовсім не про те, що останнього Зіморович назвав … “достойним сином плодючої матері добрих громадян”. Більше про те, що смерть Мельхіора Вольфовича, який впав з візка, історик відначив надзвичайними поетичними й метафоричними зворотами, з властивим йому гумором: своєю смертю торговець Мельхіор “збільшив число небесних жителів”.
Про кожну з перерахованих трагічних подій Бартоломей Зіморович писав коротко і лаконічно. При цьому, досить інформативно: тут про смерть королеви і короля, сімейні трагедії, загальноміські жалобні церемонії, але “свято” для жебраків і убогих. Характерно, що про всі події, хай навіть трагічні, автор оповідає з нотками гумору, наче натякаючи на те, що колесо Історії продовжує крутитися і наше життя триває також.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Гулюк Є. Багатоликий Львів. Відомі події та персони у незвичному світлі // Фотографії старого Львова, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/bagatolikiy-lviv-vidomi-podiyi-ta-personi-u-nezvichnomu-svitli/
- Гулюк Є. Спочатку була жінка …, або особливості опису релігії русинів у Бартоломея Зіморовича // Фотографії старого Львова, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/spochatku-bula-zhinka-abo-osoblyvosti-opysu-relihiji-rusyniv-u-bartolomeya-zimorovycha/
- Зіморович Б. Потрійний Львів: Leopolis Triplex / перекл. з лат. Н. Царьової. – Львів: Центр Європи, 2002. – С. 171 – 175.
- Зіморович Б. Потрійний Львів тобто Хроніка міста Львова // Незалежний культурологічний часопис “Ї”, 2003. – Число 29 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n29texts/zimorowicz.htm
