Львівська промисловість на зламі XIX-XX століть не лише досить успішно розвивалась (з огляду на час, загальні умови та особливості і специфіку краю) а й дивувала досягненнями, та, навіть, “змаганнями” монополістів певних галузей. Історія виробників консервів та концентратів, промисловців Рукера та Блюменфельда, що постачали австро-угорську (пізніше польську) армію, та були у авангарді не лише економічного життя, а й взірцем благодійництва та громадського життя міста, яскравий приклад цьому…
У другій половині XIX ст. для економічного поступу міста були характерні не лише династичність, але й освіта та пошук нових, більш актуальних галузей, паралельно із всебічною громадською активністю. Шлях Зигмунта та Яна Рукерів, фармацевтів, членів магістрату, меценатів – ілюстрація цього процесу. Можливості, що дарував час гідно використовувались. Вже на початок XX сторіччя родина Рукерів належала до еліти львівських промисловців.
Фабрика консерв Зигмунта Рукера (на початках ” Pierwsza Austriackia Fabryka Konserw Zygmunta Ruckera spółka z o. o”), що розпочала свою історію 1874 року, була найстарішим та найбільшим підприємством цієї галузі в Галичині.
Виробництво нарощувало оберти та зростало, від 1891 року фабрика працювала за жовківською рогаткою, намагалась конкурувати з австро-угорськими та німецькими підприємствами того часу. Зокрема точилась боротьба за військові замовлення для імперської армії , які гарантували стабільний дохід. І, зрештою, Рукерам пощастило…
У червні 1912 року нащадок династії, Ян Єжі Рукер, “перезавантажує” та відкриває нове, модернізоване підприємство “Fabryka konserw dr.Jana Ruckera i Sp”, що могло задовільнити вимоги нового часу. Фабрика набирає обертів, підписує контракт з цісарським військом, працює на експорт, зокрема на велетенський ринок Османської імперії, де їй вдалось випередити відому й нині німецьку фірму “Knorr”. Після Першої світової війни підприємство успішно продовжує працювати.
У міжвоєнну добу підприємство підписує великі контракти на постачання консервів вже війську польському, згідно цих домовленостей починається чергова модернізація підприємства. На Збоїщах розвивається своє господарство, де вирощували сировину для виробництва. Але в подальшому, у зв’язку з світовою економічною кризою, уряд скорочує, а, згодом скасовує держзамовлення – для фабрики настають не найкращі часи. Зіграла тут свою роль і конкурентна боротьба, без якої неможливо уявити сучасну економіку.
Паралельно із виробництвом Рукера, від кінця XIX сторіччя, у Львові провадила свою діяльність фабрика консерв Генрика Блюменфельда.
Невелике підприємство діяло на тій самій Жовківській дорозі (нині – вулиця Б.Хмельницького), у зведеній наприкінці XIX сторіччя будівлі. Фабрика Г.Блюменфельда, від 1890 року одночасно випускала супові консерви та концентрати, віконну замазку і крейдяні вироби. Пізніше хімічне відділення було переведене на нинішню вулицю Лемківську і стало основою лакофарбового заводу, а консервна фабрика працювала до кінця 1930-х років, також здобувши контракт та постачаючи консервами польську армію…
Напередодні II Світової війни, внаслідок загальносвітової кризи, обидва підприємства починають поступово занепадати, втрачати початкове значення, скорочуються замовлення… Війна завершує цей сумний процес…
Значно пошкоджені, видозмінені корпуси фабрики Рукера (вул. Б.Хмельницького 219-223) частково перейшли до складу львівського М’ясокомбінату та інших підприємств.
Використані джерела :
http://lviv.biz/ , Найцікавіші у Львові зразки промислової архітектури , http://photo-lviv.in.ua/ , Гриць Совків, Сергей Иванов-Костецкий
