Упродовж лютого, березня та квітня 1928 році Соломія Крушельницька побувала з концертними виступами у США. Про ці концерти співачки детальна інформація міститься на сайті Музею Соломії Крушельницької.
Після успішних виступів у США співачка вирушила до канадського Вінніпеґа, де тоді вже проживало більше 20-ти тисяч українців.
Її концерт відбувся 21 квітня у залі інституту “Просвіта”, що належав Католицькому товариству, яке й запросило артистку. В “Українському голосі” від 25 квітня 1928 року повідомлялося: “[…] 21 квітня в залі інституту “Просвіта” у Вінніпезі відбувся концерт найславнішої української співачки пані Соломії Крушельницької […]. Вона має чудесний героїчно-драматичний сопрановий голос, якому тяжко знайти пару. Співачка займає належне місце між визначними співаками світу, а в Європі прославилася своїми виступами в різних найкращих операх. Вона є також знаною в Полудневій Америці, де здобула своїм співом велику славу та признання. […] пані Крушельницька знає душу українського народу не менше, як душу української пісні. Цей концерт залишиться надовго в пам’яті тих вінніпезьких українців, котрі на ньому були.”
У першому відділенні концерту співачка виконала п’ять пісень італійською, німецькою, російською, іспанською та англійською мовами. У другому – українські пісні “Якби мені, мамо, намисто”, “Ой, нагнувся дуб високий”, “В неділеньку вранці” й інші. Наприкінці програми на прохання публіки вона виконала “Ой, під гаєм зелененьким”, “Гиля, гиля, білі гуси”, “Ой, кум до куми”.
Один із слухачів – Н.Семенець, який, щоб побачити й почути Соломію, приїхав з Йорктона, подолавши відстань в 300 миль, у короткій замітці писав про С.Крушельницьку як про співачку і заслужену людину, яка зі свідомістю та любов’ю репрезентує ім’я українського народу перед широким культурним світом. А також зазначав, що концерт, у якому крім Соломії виступали ще хор інституту “Просвіти” під керівництвом В. Балешти та скрипаль Фред Грінке, пройшов дуже гарно. Це стосувалося і програми з творами та піснями народів світу, і українських пісень, які Крушельницька виконувала з великою майстерністю та глибоким природним чуттям.
Ґрунтовну рецензію на концерт Соломії Крушельницької у Вінніпегу дав кореспондент газети “Канадійський українець”, який відзначав: “Голос пані Крушельницької є правдивим драматичним сопраном о широкій скалі з чудовим кольоритом і першорядною технікою. Він еластичний і надзвичайно солодкий і як такий є совершенним інструментом так до виконання великих вагнерівських оперових партій, як і наших народних пісень. Експресія і інтерпретація пісні п-ні Крушельницької є так досконала, що відспівана нею пісня в чужій мові стає для загалу зрозумілою. Голос співачки – це музичне есперанто – як слушно зазначив англійський критик у вінніпегській “Фрі прес”, що робить зрозумілою українську пісню навіть англійцям.”
Після концерту шанувальники таланту славетної співачки влаштували на її честь вечірку.
Завершальний концерт Соломії Крушельницької на американських теренах відбувся у Монреалі (Канада) 20 травня 1928 року в залі “Принц-театру”. Перед початком виступу Соломію, як славетну оперну зірку і велику патріотку українського народу, представляв український посол до парламенту в Оттаві. У першій частині програма співачки була інтернаціональною, а в другій – вона виконувала українські пісні.
Про цей концерт та його організацію писала газета “Канадійський українець” від 30 травня 1928 року, зазначаючи, що слухати Соломію було “любо та мило”.
На цьому й закінчилося велике концертне турне Соломії Крушельницької містами США та Канади, а через два дні на кораблі німецької корпорації “North German Loyd” вона вирушила із Монреаля в Європу.
Концертна подорож Соломії Крушельницької містами США та Канади пройшла надзвичайно успішно, залишивши незабутні враження і теплі спогади в серцях багатьох людей, а також і самої артистки.
В американському журналі “Hobbies – The Magazine for Collektors” писали, що до Сполучених Штатів Америки Соломія приїздила “…на запрошення своїх земляків-українців. Перед ними співачка виступила в численних концертах, і скрізь, де вона з’являлася, зали були переповнені.
Характерною рисою всіх концертів Крушельницької було те, що до програми співачка завжди включала українські народні пісні, які вона виконувала перед закінченням концерту. Крушельницька пишалася, що український народ має таке велике пісенне багатство, з яким світ у той час був ще мало обізнаний. Коли вона співала українські пісні, то цей спів ішов із самої глибини її єства.”
Оглядач журналу відзначав і те, що “…Навіть тепер Соломія Крушельницька залишається дуже вродливою жінкою. І на сцені, і в житті вона рухається з грацією та гідністю. Обличчя співачки – це справжнє дзеркало її душі. На цьому обличчі ви ніколи не побачите бодай найменшої штучності: воно завжди щире, сповнене благородства…”
Такою у пам’яті американських критиків і глядачів залишилася українська співачка світової слави – Соломія Крушельницька.
Надія КОСТЯНЕЦЬ
молодший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
Матеріал гарний, інформативний, але назва не годиться. Слово “походеньки” має принизливий, фривольно-тривіальний,дешево-авантюрний відтінок (от говорять про “любовні походеньки” різних мужчин-серцеїдів), а до діячів минулого рангу Соломії Крушельницької таких слів не можна застосовувати – це відразу і незаслужено кидає тінь на діяча і говорить про дещо зневажливе ставлення автора допису про цієї постаті. А оскільки автор – працівник музею співачки, його обов’язком є поважати патрона і приклад тої поваги давати всій суспільності.