У 1158 році він зібрав декілька тисяч війська і рушив на галицького князя Ярослава Осмомисла. Прочитавши таке речення, ми вже підсвідомо налаштовані, що в цій боротьбі будемо на стороні знаного нам Ярослава Осмомисла. Проте з іншого боку був також руський князь – Іван Ростиславович. Що більше, у згаданому поході саме його підтримувала значна частина місцевого населення. Іван Ростиславич тоді програв, але його біографія – це дивовижна історія, гідна екранізації. Про це детальніше.
Шлях до вершин
Князь Іван Ростиславович (бл. 1112-1161/1162), також Іван Бирладник, був князем звенигородським та галицьким, але більша частина його життя минула в мандрах. Він був у придунайському регіоні, у районі річки та міста Бирлад (імовірно Румунія). Звідси й означення Іван Бирладник. Також на теренах сучасної Греції, у підконтрольних імператору Візантії теренах.
Нам мало відомо про його молоді та юні роки. Майже нічого. У 1129 році, після смерті батька, він отримав Звенигородське князівство. Останнє важко локалізувати, але це не те, що у Львівській області. На цьому Іван Ростиславович не зупинився. У 1145 році, на короткий час, він зайняв престол у Галичі. Безумовно, що воював через це із родичами. Тобто типовий і звичний шлях князя. Як же так сталося, що Іван Ростиславович став князем-ізгоєм?
Коловорот політичного життя
У згаданому вище 1145 році Івана Ростиславовича запросили до Галича. Звичайно він спробував цим скористатися і посісти трон у Галичі. У січні 1145 року тогочасний галицький князь Володимирко Володаревич, дядько Івана, поїхав на полювання. Цим вирішили скористатися невдоволені бояри, які й запросили героя цього тексту. У Галичі, щоправда, Іван Ростиславович протримався лише декілька тижнів. Потім був оточений військами князя Володимирка Володаревича і боротьбу програв. Йому ледь вдалося вибратися з оточення і втекти. Відтак він був позбавлений трону у Звенигороді. Згодом взагалі змушений тікати з рідних країв і осів на Дунаї, у місті з назвою Бирлад. Там став очільником бирладників-бродників, яких досить важко ідентифікувати. У такий спосіб він і став князем-ізгоєм, втративши трон та своє князівство.
Існує версія, що Іван Ростиславович навіть княжив у Бирладі. Підставою для цього твердження став документ “Грамота Івана Ростиславича Берладника 1134 р.”, який опублікували ще у далекі 1860-ті рр. Проте ствердно тут говорити також важко. Думки вчених розділені щодо цього питання.
I’ll be back
Друга частина життя князя Івана Бирладника – це особливо цікава історія, гідна екранізації. Він був не так довго у Бирладі і повернувся до Києва, де став на службу в князя Всеволода ІІ Ольговича. Проте і це не було тривалим. Князь Всеволод помер і Іван Бирладник перейшов на службу до чернігівського князя Святослава Ольговича. Пізніше служив і іншим правителям. За службу він отримував гроші і часто серйозні. Проте це зовсім не врятувало його від небезпеки. Іван Бирладник був на службі у суздальського та ростовського князя Юрія Долгорукого, коли галицький князь Ярослав Володимирович Осмомисл став вимагати його видачі. Князь Юрій послухався свого зятя і князя-ізгоя Івана у кайданах привели у Київ. Врятувало останнього лише заступництво духовенства, яке не хотіло розправи над князем.
Врешті, Івана Бирладника відбив чернігівський князь Ізяслав Давидович. Пізніше він став київським князем і коли Ярослав Осмомисл звернувся і до нього з проханням видати князя-ізгоя зі Звенигорода, князь Ізяслав відмовив. У 1158 році Іван Бирладник знову повернувся у Бирладь. Там зібрав військо, заручився підтримкою половецького хана Башкорда і пішов повторно походом на галицького князя Ярослава Осмомисла. Іван Бирладник взяв в облогу місто Ушиця (сьогодні Хмельницька область), мав у часі цього походу багато симпатиків серед місцевого населення. Проте цього було мало – він програв. Половці залишили його, а своїх сил бракувало. Більше спроб посісти трон Галицького князівства від нього не було.
Дещо згодом Іван Бирладник знову згадується у Києві. Пізніше він був у Греції. Помер цей князь-ізгой у Солуні. Це був 1161, або 1162 рік. Причиною смерті стало отруєння. Місцеві його отруїли, або ж рука галицького князя Ярослава Осмомисла дістала і туди – невідомо! Проте так Ярослав Осмомисл втратив суперника, який мав більше прав на Галич за нього.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Войтович Л. Князь Іван Бирладник: загадкова постать, С. 51 – 62 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://shron2.chtyvo.org.ua/Voitovych_Leontii/Kniaz_Ivan_Berladnyk.pdf?
- Галицько-Волинський літопис. Дослідження. Тексти. Коментар / За редакцією М. Котляра. – Київ: Наукова думка, 2002. – С. 10-12.
- Котляр М. Іван Ростиславич, Іван Ростиславич Берладник // Енциклопедія історії України, 2005 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua
- Котляр М. Галицькі повстання (1145, 1170, 1189) // Енциклопедія історії України, 2004 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua
