Сьогодні з нашим незмінним партнером Торговою маркою Кава Старого Львова зануримося в історію Львова і дізнаємося про одну з перших львівських каварень і звичаї, що там панували.
Популярною львівською каварнею була кнайпа Лєваковського, який, щоб привабити австріяків, говорив з ними німецькою.
Інтереси влаштовувалися вечорами в залях редутових. Вхід туди коштував під час контрактів п’ятнадцять крейцарів, за порядком пильнував комісар з офіцерами.
Товариські прийняття влаштовували пані Гумецька і пані Коссаковська, остання мешкала в покоях каноніцьких при церкві святого Юра в апартаментах архиєпископа Кіцького. А цілим товариством верховодили Казимир Жевуський і Михайло Вельгорський. Цей останній був товаришем Костюшка і Жана-Жака Руссо.
Тихе львівське життя сколихувалося щойно при візиті з якихось відомих людей. Коли прибув до Львова Костюшко, тлуми люду супроводжували його, де б він не з’являвся. Побував у Львові і Казанова, якого привіз сюди його кумпель Штрассольд, колишній директор львівської поліції. Казанова гостював у Потоцького в Христинополі. Побувала тут і авантурниця Віттова, коханка Щасного Потоцького, котра прославилася своєю вродою, а ще князь де Нассау, відомий оригінальними і бурхливими пригодами.
Австрійські дами виявилися такими розпусними, що корінні львів’яни жахалися. Дами приймали і виганяли коханців, як лакеїв. Їхні чоловіки також шукали пригод і знаходили їх з великою легкістю. Розпуста дійшла до такої міри, що любов у вищих і найвищих товариських колах стала предметом торгів, фахом, якому чоловіки завдячували утримання і фортуною на старість.
Досить було бути молодим і пристойним, аби знайти своє щастя за кавою у Львові
Один з учасників цього веселого життя, прибувши до Львова без шеляга, доробився грою і любов’ю протягом трьох тижнів власної карети з парою чудових жеребців, люксового верхового румака, коня для машталіра, камердинера, станґрета (кучера) і цілої кам’яниці.
Із записів у щоденнику Охоцького дізнаємось, що взимку на запусти був щодня коли не бірґербаль, то пікнік, а як не пікнік, то редута. І всюди повно, всюди тлумно, всюди молодь по пару разів з місця на місце перебігала. Опріч товариських зібрань не бракло й публічних видовищ, бо ж був театр польський Богуславського і німецький Булли, які представляли драму, комедію, оперу, балет і пантоміму. “До касина Гехта прибувають екіпажі, – описував очевидець, — з них висідають пани і пані, що вилискують золотом і оздобами. Пишні важкі карети аж сліплять очі срібними та золоченими оздобами, біля них порскають чудові коні і крутиться служба в ґальонованих ліберіях.
Льокаї вбрані на французький манір у панчохах і напудрованих перуках, пажі в гішпанських строях, гінці в чорних кашкетах з китицями зі страусових пер, їздові льокаї в плащах зі срібними петлицями і в шпічастих шапках, чудацьки вбрані гайдуки з косичками і пейсами на скронях, у крислатих капелюхах, обтислих уніформах і чорних чобітках. Одне слово багацько різної галайстри бігає, метушиться, розчищаючи дорогу для своїх панів”.
Аристарх БАНДРУК
Джерело: https://karpaty-ua.org.ua/
