За меланхолійну вроду її називали польською Гретою Гарбо. Їй пророчили успішну кар’єру танцівниці, але вона стала однією з найяскравіших зірок польського передвоєнного кіно. Війна викинула її з професії… Відкинула далеко від тих місць, де малям вона вперше ступила на землю — диво-дівчинка з містечка Варковичі.
Серед багатьох імен наших земляків, які нині ми відкриваємо заново, прізвище Тамари Вишневської мало відоме широкому загалу мешканців Рівненщини. Хоча в сусідній Польщі її знають і шанують. Попри те, що біографію акторки досі вважають таємничою (через певні обставини вона навіть приховувала своє українське походження і змінювала ім’я), однак чимало подробиць її життя можна віднайти на польських сайтах і в центральній пресі. Нашу землячку вважають однією з найкрасивіших і найцікавіших акторок ІІ Речі Посполитої.
У 2017 році в Польщі вийшла книга Гжегожа Роговскі “Приречені на забуття. Польські кінематографічні актриси на еміграції” („Skazane na zapomnienie. Polskie aktorki filmowe na emigracji”, Muza, 2017), великий розділ якої присвячено Тамарі Вишневській. Задля збору інформації автор побував у США, де зустрівся з донькою акторки Іреною Рац (Райс).
То хто ж вона така, Тамара Вишневська, дівчинка, яка в шістнадцять років підкорила Польщу, а в двадцять отримала пропозицію підписати контракт з Голлівудом?
Онука іконописця з Варкович
Народилася Тамара Вишневська 20 грудня 1919 року в селі Варковичі, що неподалік Дубна. Утім, в 1919-у, за Російської імперії, це було волосне містечко, а з 1921-го — ґміна ВарковічеДубенського повіту Волинського воєводства. У містечку були школа, млини, гуральня, поштово-телеграфна станція.
Батько Тамари Сергій Вишневський був українцем, а мама Лідія Тарнавська — полькою. Дітей (Тамара мала двох молодших сестер Тетяну і Зою) виховували в православній вірі.
Дід Тамари по батькові Аполлінарій Андрійович Вишневський був відомим українським іконописцем, який опановував ремесло спочатку в школі іконопису при Почаївський лаврі, а потім у Києві в школі видатного художника Олександра Мурашка. У Варковицькому храмі донині зберігається ікона Святої Трійці, написана Аполлінарієм Вишневським з нагоди перебування царя Олександра ІІІ на Рівненщині.
Аполлінарій Вишневський також виготовив, оздобив різбленням і розписав іконостас для храму Святого Архангела Михаїла в селі Білоберіжжя. За припущеннями, одна з ікон авторства Аполлінарія Вишневського може зберігатися в Ермітажі Санкт-Петербурга.
Батька ж Тамари Сергія Вишневського за проукраїнські погляди ще під час Першої світової було вислано на Сибір. У 1920-х роках, після повернення, він працював у Луцьку редактором газет “Українська громада” і “Волинська неділя”, за що наприкінці 1930-х потрапив до табору в Березі Картузькій. Можливо через це Тамара, яка саме тоді розпочинала акторську кар’єру, неохоче розповідала про своє дитинство, а українське походження спочатку взагалі приховала, називаючись іменем Міра.Щодо Сергія Вишневського, то польські джерела подають і таку цікаву інформацію, посилаючись на спогади тітки Тамари Вишневської Людвіки з Вільна. Вона розповідала що, схоже, Тамара подалася в акторки після того, як її батько програв у карти все майно. “Був такий в родині, який примудрився програти майно в карти. І доньці його спало на думку стати акторкою через це”, — згадувала пані Людвіка.
Дівчинка-ельф зачарувала варшавську публіку
Восьмирічною дитиною, Тамара, мріючи вступити до школи танців, поїхала до Варшави, до тітки по матері Зої Лангхаммер, відомої в столичних мистецьких колах. Але не склалося, і Тамара повернулася до Луцька, куди тим часом виїхала її родина. Там закінчила гімназію. Окрім артистичних здібностей, дівчина мала хист до вичення мов. Опанувала польську, українську, російську, чеську, англійську, німецьку. У 1934 році знову повернулася до тітки у Варшаву, де поступила до школи танцю відомого на той час польського хореографа Тетяни Висоцької.
Тетяна Висоцька — польська танцівниця, хореограф, педагог і публіцист. Уродженка Москви, вона після російської революції разом із чоловіком Станіславом виїхала до Варшави, де в 1918 році вони заснували Музичну школу з відділенням танцю. З 1922 року керувала створеним нею колективом, який співпрацював з варшавськими драмтеатрами.У 1946 році заснувала приватну Балетну школу, яка в 1950 році стала Державною балетною школою. Авторка журналу “Історія балету”.
Висока, струнка з серйозним виразом обличчя Тамара виглядала старшою за свої неповні п’ятнадцять. І невдовзі талановита дівчина вже була солісткою ансамблю пані Висоцької “Татьянки”, який виступав у різних театрах і нічних клубах. Юна Тамара Вишневська завдяки цьому могла утримувати не лише себе, а й допомагати родині.
Перший успіх прийшов у жовтні 1934-го. Ансамбль брав участь у виставі за Шекспіром “Сон в літню ніч” у Театрі Польському у Варшаві. Це була всього лише масовка, де танцюристки зображали танцюючих лісових ельфів. Але Тамара не залишилася непоміченою як публікою, так і критиками. Той її перший успіх Тетяна Висоцька описала у своїх “Спогадах” у 1962 році: “… була така чарівна, так уважно прислухалася до вказівок режисера, і так втрапила в окреслений ним образ, що наступного дня мій телефон обривали десятки людей, питаючи, як її звуть”. Вистава користувалася шаленим успіхом, про що писали навіть репортери “Газети Польської”. Проте шлях дівчинки з Варкович до зіркової кар’єри розпочався не в театрі, а в нічному клубі культового для міжвоєнної Варшави ресторанно-розважального комплексу “Адрія”.
“Адрія” — богемне місце міжвоєнної Варшави. Там виступали найпопулярніші оркестри і співаки. У танцювальній залі на 1 500 місць було два бари. Концертна зала на 300 місць оздоблена у віденському стилі. Комплекс мав перший у Варшаві зимовий сад з екзотичними квітами, птахами і фонтанчиками.
Саме на танцмайданчику в “Адрії” в листопаді 1935 року юна Тамара Вишневська потрапила на очі знаному режисерові Паулю Вегенеру. І невдовзі, погодившись на пропозицію спробувати себе на знімальному кіномайданчику, полетіла з ним до Берліна. Щоправда, в супроводі тітки в якості опікунки. адже Тамарі заледве виповнилося 16 років. Там і відбувся кінодебют нашої землячки у фільмі “Август Могутній”. Щоправда зіграла Тамара під іменем Міра Вишневська. Юну дебютантку помітили і оцінили. Тижневик “Кіно” в 1936-у писав про Міру Вишневську: “Не відома нікому молода варшавська дівчина, “виловлена” випадком з сірого тла статисток, перетворилася на відому артистичну величину. Заледва маючи 16 років, своєю грою привела в захват”.
Кіно і кохання
Продюсери з варшавської кіностудії “Сфінкс” запросили Тамару до участі в екранізації культового твору Гелени Мнішкової “Прокажена”. Погоджуючись на невелику роль Люсії, дівчина навіть не уявляла, яку роль у її житті й професії зіграє цей фільм.
Контракт на участь у стрічці поклав початок контрактам, яким могли позаздрити імениті актори. Власником кіностудії, де знімали фільм, був краківський підприємець Владислав Мікош. Цей на 12 років старший за Тамару чоловік закохався в неї одразу. Схоже, це було взаємне кохання з першого погляду, бо вже на момент виходу фільму на екрани 20 березня 1937 року про їхні стосунки знали оточуючі. А на початку серпня 1937-го Мікош і Вишневська побралися. Тижневик “Кіно” писав про весілля: “Молода була в сукні з шлейфом і тюлевій фаті з квітковими гірляндами. Струнка і тендітна, виглядала так чарівно, як тільки могла виглядати кінозірка”. Дійсно, після “Прокаженої” Тамара Вишневська стала кінозіркою, до якої були прикуті погляди і публіки, і критики, і преси.
Ії фото розміщували найавторитетніші видання, серед яких і “Ілюстрований кур’єр щоденний”. Причому не лише фото з фільмів. а й з вечірок і світських прийомів, які юна зірка так полюбляла, і де з’являлася у вишуканому вбранні. Красиву, граційну, елегантну Тамару Вишневську неодноразово обирали Королевою балу.
З 1936-го по 1939-й роки Тамара Вишневська зіграла в 14-ти фільмах: “Трійко гульвіс”, “Дівчата з Новолипок”, “Жінка над прірвою”, “Друга молодість”, “Дружина і недружина”, “Заповіт професора Вільчура”, “Дівчина шукає кохання” інші.
До речі, акторський дует Тамара Вишневська і Мечислав Цибульські у фільмі “Дівчина шукає кохання” було визнано найкрасивішою парою закоханих (звісно, за сценарієм стрічки). Тамара Вишневська вирізнялася поміж інших акторок 1930-х років незвичною вродою, сповненим меланхолії поглядом і винятковою внутрішньою зрілістю як на зовсім юну актрису.
Її наввипередки запрошували відомі режисери. У перервах між зйомками Тамара навідувалася до Луцька, де залишилися її рідні і друзі. Кінозірку впізнавали — у кінотеатрах ішли фільми з її участю, її світлини прикрашали вітрини місцевих фотосалонів. Чи навідувалася вона до Варкович, невідомо, але фото свої, вочевидь, надсилала. Принаймні ось таку світлину вона адресувала бабусі у Варковичі.
Зірковий шлях обірвала війна
Попри народження доньки Ірен, Тамара Вишневська інтенсивно працювала. Наймолодша зірка польського передвоєнного кіно була на піку слави, коли в її життя брутально увірвалася війна. Вона перекреслила все — у тому числі, контракт з Голлівудом, який акторці запропонували в 1939 році. Коли перші бомби впали на Варшаву, Тамара Вишневська якраз була в студії, де тривала підготовка до зйомок фільму “Заповіт професора Вільчура”. Окупанти дозволили зняти лише кілька сцен. Подальша доля стрічки невідома. Її немає в польських фільмотеках.
Під час окупації Тамара не працювала, як інші актори, щоб себе утримувати, бо її чоловік був співвласником уже згаданого нічного клубу “Адрія”. Щоправда, окупанти перетворили його на звичайний данцінг “тільки для німців”. Владислав Мікош співпрацював з Армією Крайовою, передаючи почуту в клубі важливу інформацію підпільникам. Дружині ж заборонив приходити до клубу, боячись за її безпеку. Перед початком варшавського повстання в 1944 році знайомий німецький офіцер допоміг виготовити Тамарі з донькою документи, які дозволили їм виїхати до Праги, де вже перебувала родина Тамари.
У 1974 році в в інтерв’ю американській газеті “Times Union” Тамара Вишневська розповіла: “Коли прийшли німці, інтуїція мені підказала, що маю мати з собою щось цінне для обміну. Я зашила в одяг біжутерію. У такий спосіб придбала квиток на свободу, купила хліб і завдяки цьому ми не були голодні. Я продала останній діамант на два карати, щоб викупити своїх батьків з окупованої Росією Чехословаччини і переправити їх до Західної Німеччини. Тоді цигарки і кава вартували більше, ніж біжутерія”.
З чоловіком вони побачилися лише в 1945 році в Баварії, в таборі емігрантів. Завдяки допомозі Християнської Асоціації молодих людей, де працював Владислав Мікош, подружжя змогло виїхати до США — без статків, без коштовностей і грошей… Єдині й найдорожчі скарби, які у них зосталися на згадку про батьківщину і щасливе життя — три різдвяні прикраси: традиційний польський янгол, зірка і срібний птах. З ними вони й ступили в листопаді 1950 року на далекий і незнайомий континент, який Тамара Вишневська колись мріяла завоювати своїм талантом. Але це було так давно, здавалося, що в іншому житті…
Зірка померла, але живуть її фільми
Вочевидь, Тамара Вишневська таки сподівалася продовжити акторську кар’єру в Америці, проте… У Рочестері (місто на заході штату Нью-Йорк ), де осіла родина, колишня зірка кіно не цуралася ніякої роботи. Була продавчинею в магазині хутра, перекладачем і адміністратором у музеї.
Лише, коли в 58-річному віці її звільнили, вирішила цілком присвятити себе родині, онукам, яких у неї було троє. У Рочестері, в мальовничій місцині над озером Онтаріо і рікою, де був їхній дім, колишня зірка провела останні роки свого життя. Хоча можна припустити, що про зіркове минуле Тамари Вишневської знали й в Америці. Про це свідчить хоча б згадане вже інтерв’ю в газеті.
Останнім нищівним ударом долі для Тамари Вишневської стало захворювання на рак. Воно обірвало її життя у віці 61 рік, 13-го квітня 1981 року. Місцева газета 14 квітня 1981-го вмістила невелику статтю про колишню кінозірку і її портрет останніх років життя.
Владислав Мікош пережив дружину на 13 років. Помер у 1994-у, доживши до 87-и років. У Рочестері їх поховали на місцевому кладовищі Маунт-Хоп.
Так на чужині, в цілковитому забутті згасла зірка однієї із найяскравіших польських акторок міжвоєнного періоду — нашої землячки з маленького містечка Варковичі. Хоча до кінця свого життя Тамара Вишневська так і не ступила на знімальний майданчик, але все одно назавжди залишилася вірною своєму покликанню. На скромному надгробку на її могилі під іменем і датами народження й смерті викарбувано: “Актриса”.
За матеріалами польської преси і книги Гжегожа Роговскі “Приречені на забуття. Польські кінематографічні актриси на еміграції”.
Світлана КАЛЬКО
Джерело :РівнеРетроРитм
Джерела фото: stare-kino.pl; gazeta.pl/weekend; dubno-rsut.rv.sch.in.ua;
s-media-cache-ak0.pinimg.com; nitrofilm.pl; fototeka.fn.org.pl; netka.gda.pl; NAC, інших відкритих джерел
