Верхнє та Середнє Подністров’я впродовж багатьох віків було контактною зоною між різними етнокультурними спільнотами. Тому не випадково, що цей регіон завжди привертав і привертає увагу дослідників. Стосується це і старожитностей ранньозалізного віку
Окрім селищ та могильників згаданого часу, особливе зацікавлення викликають городища, роль яких в історичному процесі важко переоцінити. Одне укріплення з цього часу є поблизу с. Тудорів (колишнє с. Федорівка) Гусятинського р-ну Тернопільської обл. Укріплене поселення знаходиться в південно-західній частині с. Тудорів і розміщене на високому мисі, (ур. “Городище”) утвореному двома глибокими ярами, по дну яких протікають потічки, що зливаються біля стрілки основи мису та через 50 м впадають в р. Серет. З напільної сторони зберігся один вал довжиною 400 м. Висота валу близько 0,5 м, ширина близько 16 м. На віддалі 240 м від нього ідуть західні вали. Ширина трьох перших — 20 м, довжина 90—96 м. Інші три покриті чагарниками й частково зруйновані окопами двох останніх воєн. Вали відокремлені один від одного ровами по 3—4 м завширшки (рис. 1) [4, с. 197]. У 1956 р. Тернопільська археологічна експедиція Львівського історичного музею під керівництвом І. Свєшнікова провела розкопки на укріпленій території [5, с. 40-66]. Всі матеріали знаходяться у фондах Львівського історичного музею (Номер по книзі вступу 24037—24700). Вони представлені фрагментами кухонного, столового посуду та фрагментами зооморфної пластики.
Умовно кухонний посуд можна поділити на дві групи. Першу — репрезентують фрагменти верхніх частин горщиків (ін. н. ЛІМ А 24686) для якого притаманні: прямі, горизонтально зрізані вінця, діаметром 22—24 см, котрі плавно переходять в коротку шийку і далі, до ледь виражених плічок. Під нижньою губою вінець спостерігаються округлі або овальні пластичні виступи-гудзи. В деяких горщиках цього типу орнамент відсутній. Зовнішня поверхня горбкувата, однак окремі посудини мають підлощення лише під краєм вінець. Товщина стінок сягає 0,8—1,2 см. Текстура керамічного тіста — важкосуглинкова, з домішками дрібнозернистого піску і шамоту. Випал кераміки не редукований. Цей керамічний посуд репрезентує пізній період культури Ґава-Голігради.
До другої групи треба віднести горщики (ін. н. ЛІМ А 24694), для яких притаманні наступні риси: злегка відігнуті назовні вінця, діаметром від 10 до 24 см; орнаментація для цієї групи практично нехарактерна, однак інколи посудини орнаментовані округлими пластичними виступами-гудзами на плічках та під краєм верхньої губи, відхилені назовні високі шийки. Верхня частина горщиків ззовні підлощена, інколи розчесана. Товщина стінок становить 0,5—0,7 см. В керамічному тісті переважає дрібнозернистий пісок. Аналогічний кухонний посуд, до якого віднесено горщики першої та другої груп відомий з досліджень добре стратифікованого селища Магала, що на Буковині. Г. Смірнова датує його ІХ ст. до н.е. [6 С.7—34].
Окрему групу становлять амфороподібні горщики, так званого псевдовіланівського типу (ін. н. ЛІМ А 24613). Зовнішня поверхня підлощена. Товщина стінок становить 0,5–0,7 см. В керамічному тісті переважає дрібнозернистий пісок. Для цих амфор характерні: вертикальна шийка; дуже роздуті боки і виступ, що відмежовує шийку від плічок. Пелюсткоподібні краї вінець переважно вигнуті на зовні.
Столовий посуд представлений фрагментами півсферичних мисок чорного, коричневого кольору, діаметром від 10 до 22 см (ін. н. ЛІМ А 24687). Для них характерними є: прямі та ввігнуті в середину рівно зрізані вінця. Внутрішня поверхня мисок лощена. На зовнішній поверхні деякі миски мають орнамент у вигляді канелюр. Товщина стінок становить 0,4—0,6 см. В керамічному тісті присутні домішки дрібнозернистого піску та шамоту.
Другий тип становлять миски (ін. н. ЛІМ А 24634), які мають масивні заокруглені ввігнуті в середину вінця (діаметром 20 см). Внутрішня поверхня чорнолощена. Товщина стінок становить 0,8 см. В керамічному тісті присутні домішки дрібнозернистого піску та шамоту. Колір випалу — чорний. (рис. 6). За наведеними ознаками столовий посуд треба віднести до пізнього періоду культури Ґава-Голігради і, зокрема, VIII – середини VII ст. до н. е.
Крім цього дослідником було віднайдено один фрагмент зооморфної пластики (ін. н. ЛІМ А 24675). Це фрагмент (задня частина) ймовірно фігурки бичка (рис. 7) довжиною 2,6 см, висотою 3 см. Глиняна маса оранжевого місцями сірого кольору, добре відмулена. Спина увігнута, а задня частина піднята до гори. Хвіст (кінець відбитий) короткий і масивний, в перетині овальної форми і не стикається з тулубом статуетки. Ноги (права відбита) скульптурки стовпчастої, майже конічної форми, округлі в перетині.
В жовтні 2015 року Західноподільська археологічна експедиція під керівництвом автора провела повторне обстеження території городища. Останні спостереження над напільними оборонними рубежами пам’ятки дозволяють говорити про їхню тотальну руйнацію: вал та рів виявилися практично повністю знівельованими регулярними орними роботами. Подібний стан справ спостерігається довкола збереженості культурного шару укріпленої площадки городища, зокрема в південно-східній частині пам’ятки, де нами виявлено численні розорані залишки наземних житлових і господарських споруд. В межах рільничих угідь, на рівні сучасної поверхні зібрано фрагменти боковин, вінець, денець ліпного і кружального посуду (столового та кухонного). Керамічний матеріал представлений фрагментами вінець, боковин, денець ліпних кухонних та столових посудин культури Ґава-Голігради. Крім цього на поверхні культурного шару було віднайдено дві зооморфні фігурки. Перша Фігурка баранчика сірого кольору.
Глиняна маса старанно відмулена. Роги (лівий ріг відбитий) короткі, прямі і масивні. Морда опукла з потоншеною ротовою частиною. Холка скульптурки сформована за допомогою защипу. Спина увігнута, а задня частина піднята до гори. Хвіст (кінець відбитий) масивний і не стикається з тулубом статуетки. Ноги (права передня і задня відбиті) стовпчасті, овальні в перетині. Довжина статуетки становить 4,6 см, висота 2,5 см. Друга фігурка баранчика виготовлена з добре відмуленої глини сірого, місцями світло-оранжевого кольору з відбитим правим і частково лівим рогом. Роги (кінчики відбиті) короткі, прямі і масивні. Морда опукла з потоншеною ротовою частиною. Холка скульптурки сформована за допомогою защипу. Спина увігнута, а задня частина трішки піднята до гори. Хвіст (кінець відбитий) масивний і не стикається з тулубом статуетки. Ноги (права передня та задня відбиті) конічної форми, округлі в перетині. Довжина статуетки становить 6,3 см, висота 3,6 см.
Таким чином, саме систематичні дослідження суттєво збагатили джерельну базу, і по можливості дають змогу вирішувати такі питання як становлення, розвиток та занепад такого виду пам’яток ранньозалізного віку на теренах Українського Прикарпаття як городища.
Богдан ЗАВІТІЙ
молодший науковий співробітник Відділу „Музей історії техніки“
- Крушельницька Л. Нові пам’ятки культури Ґава-Голігради // Пам’ятки гальштатського періоду в межиріччі Вісли, Дністра і Прип’яті. – К., 1993. – С. 56–121.
- Малєєв Ю. М. Городище Городниця на Дністрі // Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 1992. – Вип. 2 – С. 36–38.
- Малеев Ю. Н. Гальштатские городища в Западной Подолии и Прикарпатье // Межплеменные святи епохи бронзы на територии Украины. – К., 1987. – С. 86–99.
- Миська Р. Теребовельська земля в ХІ-ХІІІ ст. // МДАПВ. – 2011. – Вип. 15. – С. 186-209.
- Свєшніков І. К. Пам’ятки голіградського типу на Західному Поділлі // МДАПВ. – 1964. – Вип. 5. – С. 40–66.
- Смирнова Г. Поселения Магала. Пам’ятник древнофракийской культуры в Прикарпатье (вторая половина ХІІІ– середина VII вв. до н. э.) // МИА. – 1969. – № 150. – С. 7–34.
