На превеликий жаль спорт, особливо його зимові види, у Львові наших днів переживає далеко не найкращі часи … Звісно, на це є вагомі причини – неналежне фінансування, брак кадрів, важка ситуація в країні загалом … Але нічого не зможе стати на заваді нашій пам’яті.
Ми, сучасники, забов’язані знати імена львів’ян, які творили історію світового спорту, і в вирі сьогодення є незаслужено забутими.
Одним з таких геніїв є талановитий хокеїст, українець за походженням Казимир Соколовський ( 1908 – 1998 рр. )
Майбутній учасник Олімпіад народився у березні 1908 року у Львові у бідній родині, яка була не в змозі дати юнакові належної освіти. Змалку міцного і здібного до спорту хлопця примітили спортові агенти.
Як більшість спортсменів, зокрема хокеїстів, українського походження ( С. Ступницький, В.Лемішко, родина Глухих ), Казик Соколовський почав виступати за польський клуб.
На рівні команд він незмінно грав за львівську ” Лехію “. Клуб з давніми традиціями, заснований на межі 1904 – 1905 років учнями III і IV гімназій Львова, від 1924 року мав поле на Погулянці, під схилом Личаківського цвинтаря ( нині стадіон ” Школяр “, вул. Вахнянина , 1 ).
Взимку стадіон заливали водою – доріжки пристосовувались для ковзанярів, поле ж було у розпорядженні хокеїстів. Саме ця спортивна арена стає домашньою для Соколовського.
За свою кар’єру, не рахуючи виступів за клуби, він зіграв 63 матчі за збірну Польщі, в яких закинув 10 шайб.
У складі репрезентації збірної взяв участь у Зимових Олімпіадах 1932 року ( Лейк – Плесід, 4 місце ) і 1936 року ( Гарміш – Партенкірхен ).
Зіграв у п’яти світових першостях 1930, 1931, 1933, 1935 і 1947 років.
На завершення хочеться навести рядки зі спогадів Омеляна Бучацького, одного з найвідоміших популяризаторів хокею серед українців Галіції у 30 – 40 – х рр. :
” Я не маю сумнівів, що він мав би чудову професійну кар’єру в котрійсь з команд в Національній хокейній лізі. У Львові він був найкращим. Соколовський – проканадський тип фізичного гравця. Сильні м’язисті руки, потужне стріляння, гарно жбурляв зі ” своєї ” руки та з незручної, відмінно стояв на ковзанах, льодом пересувався довгими кроками, завжди при цьому був наприсідку, дуже ефектно, технічно поводився з кружком, при цьому він дуже рідко на нього дивився, не хвилювався, що той покотиться з – під ключки, ніколи не метушився, агресивно ( в доброму розумінні ) атакував, пер на ворота немов бугай, – в захисті – непіддатливий, з місця його не зрушиш й не прослизнеш повз нього … Ходив до церкви Святого Юра …”
Використані джерела :
Центр міської історії Центрально – Східної Європи , Довоєнний хокей львівської ” України “, Казимир Соколовський – Вікіпедія , Щоденні рехвлексії – Про Казика замовлю слово , З єретичних листів – Українці на зимових Олімпіадах 20 – 30 – х рр.
