14 лютого – не лише День Валентина, але й міжнародний день дарування книг. Рівно 2 роки назад львівська письменниця та журналістка Леся Кічура започаткувала свій соціально-книжковий проект «Добрі мамині казки», написавши перший пост у соціальних мережах.
Авторка мріяла видати власну збірку казок і популяризувати дитяче читання. Відтоді минуло 2 роки. Що вдалося здійснити і, про що нині мріє вже відома казкарка, ми спробували дізнатися.
– Коли вперше озвучили свою мрію в соціальних мережах, чи очікували на такий успіх проекту?
– Направду ні… Просто дуже хотіла мати свої власні казки окремою збіркою, гарно їх проілюструвати та видати. Гадала, що маючи цю книгу на своєму столі врешті заспокоюся і думатиму: «Ну от, ще одна мрія здійснилася. Можна братися до чогось іншого». Але… не так сталося як гадалося. Перший наклад книги (а це 2000) розійшовся за 3 місяці. Тож ми його додрукували ще двічі додруковували. Відтак наклад у 6 000 для дебюту дитячого письменника, як на мене, дуже вдалий!
– Ви багато мандруєте з казками. Що вражало?
– Казкові мандри – це особливий вид авторського пізнання та читацької любові. Два роки у знайомствах та поїздках Львівщиною – це дуже особливий досвід. Було несподівано, коли цілком незнайомі люди писали мені з Івано-Франківська, Миколаєва, Жидачева, Тернополя, Жовкви, Рави-Руської й запрошували у гості. Щемко на душі від того як дітки в маленьких школах чекали цієї зустріч і як сиділи немов мишенятка, коли ми проводили читання.
– Що спонукало продовжити проект?
– Ймовірніше запитати, не що, а хто! Бо вся заслуга за моїми читачами! Щоразу на зустрічах діти запитували – коли приїдете нову? А нова книжка буде? Скільки матиме розмальовок? А казки про що там? Ці запитання лунали сотнями і саме вони примушували та спонукали працювати з новим натхненням та фантазією!
– У чому полягає соціальна складова вашого проекту?
– У тому, що наші книги є доступними. За ці 2 роки ми подарували понад 4000 (з накладів усіх 3 збірок) примірників школам, бібліотекам, дитячим центрам та малозабезпеченим. Я досі не вірю, що 3 мої збірки будуть видані шрифтом Брайля. «Магія Різдва» була презентована на свята, робота над двома іншими зараз триває. Розуміння того, що спеціалізовані бібліотеки всієї України матимуть по примірнику моїх брайлівських казок (а це дуже коштовна річ, позаяк совівартість однієї такої книги сягає 1000 грн) щоразу нагадують, що диво можливе! Я дуже радію, що маю нагоду зазнайомитися та спілкуватися з такими людьми, які так чи інак уміють здійснювати мрії. У цьому випадку йдеться про Оксану Потимко – директора Ресурсного центру НУ «Львівська політехніка», у співпраці з якою вдалося здійснити цей задум.
– Будні казкарки, які вони?
– Неодмінно в пошуках нових сюжетів. Намагаюся відшуковувати гарні місця у нашому місті як от, «Музей іграшок». Цей дивовижний заклад мене надихнув на творення неймовірної казкової пригоди. Її презентація відбудеться вже цієї осені у наступній нашій збірці.
Проте зараз ми ще творимо книгу, яку будемо презентувати в березні – з кращими своїми казками, які будуть зібрані в одній збірці. Бачите, казкові події просто нас переслідують і навіть не думають припинятися. А хіба інакше буває, коли ти сам – творець казки?!
Розмовляв Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
