Новий 1907 рік розпочався у передвиборчих змаганнях та в політичних баталіях. Хоч австрійський парламент працював ще до кінця січня, усі політичні угруповання готувалися до виборів, призначених на травень. Після довгої відсутності логічним є припустити, що цей рік Казимир граф Шептицький присвятив своєму маєтку у Дев’ятниках та допомозі батькові у родинних справах. Хоча він і вирішує припинити політичну кар’єру, однак продовжує й надалі публічну та громадську діяльність.
На початку лютого Казимир бере участь у щорічному балі, організованому австрійським намісником у Галичині графом Андрієм Потоцьким. Потоцький був близьким приятелем Шептицьких, на згадки про нього натрапляємо у листах Казимира до брата Станіслава. У лісництві під Краковом у Кшешовицях, де й народився майбутній намісник, Казимир свого часу проходив лісівничу практику.
[Czas. — № 31. — 7 лютого 1907 р. — С. 2; Gazeta Narodowa. — № 31. — 7 лютого 1907 р. — С. 3]
16 квітня 1907 року у Кракові відбувся з’їзд рільників західної частини Галичини. Серед делегатів Галицького господарського товариства на захід прибув і Казимир Шептицький.
[Czas. — № 87. — 16 квітня 1907 р. — С. 1]
Серед повідомлень преси знаходимо чергові дописи про підтримку польської освіти та культури. Так, 15 травня часопис «Gwiazda Cieszyńska» (№ 39. — С. 3.) у переліку тих, хто пожертвував кошти на польську школу у містечку Богумін, називає і Казимира графа Шептицького. Уже вкотре він фінансово підтримує місцевих поляків, які конкурують на цих теренах із чехами.
На початку червня зустрічаємо Шептицького у Кракові: він мешкає у готелі «Grand Hotel», про що повідомляє місцева преса (Czas. — № 125. — 4 червня 1907 р. — С. 2). Цього місяця Казимир також бере участь у засіданні Галицького господарського товариства, яке відбулося 27 червня. Членів Товариства Казимир ознайомлює з рефератом, в якому представляє план організації торгівлі рогатою та безрогою худобою. Пропонує також проект створення такої організації з центром у Відні. Її діяльність мала би контролювати спеціальна Дирекція. Гілками пропонованого Товариства могли б стати відділи у окремих краях імперії, які б опирались у своїй діяльності на створені на місцях інституції.
[Kurjer Lwowski. — № 296. — 28 червня 1907 р. — С. 2]
Цього ж місяця у Львові відбулося засідання Торгово-промислової палати. Ця організація була заснована 1850 року з метою лобіювання інтересів торгівлі й промисловості м. Львова та 34-х староств у Галичині. Спершу містилася у львівській Ратуші, однак 1907 року було прийняте рішення про реорганізацію Палати та побудову нового осередку для діяльності. Така будівля була зведена протягом 1907–1910 рр., і нинішня її адреса у Львові: проспект Тараса Шевченка, 17–19. Нині тут розміщено Прокуратуру Львівської області. У далекому 1907 році у складі комісії, яка мала напрацювати пропозиції щодо реорганізації, був також і Казимир Шептицький, якого запрошено до цієї функції у червні 1907 року.
[Gazeta Narodowa. — № 139. — 20 червня 1907 р. — С. 3]
Щорічний з’їзд Галицького лісового товариства тим разом відбувся у Кракові на початку третьої декади серпня у приміщенні Товариства взаємних страхувань. Цього разу з’їзд Товариства організатори поєднали перші два дні з Першим з’їздом польських лісників.
[За результатами з’їзду було опубліковано пізніше у Львові стенографічний протокол: Stenograficzny protokół obrad Pierwszego Zjazdu polskich leśników w Krakowie: 20 i 21 sierpnia 1907. — Lwów: nakł. Galicyjskiego Towarzystwa Leśnego, 1907]
Захід тривав чотири дні, і в ньому взяли участь поляки з трьох імперій: Австро-Угорської, Пруської та Російської. 1907 року минало 25-ліття заснування організації, з чим у ювілейній промові вітав усіх присутніх віце-голова Казимир граф Шептицький.
«Результат праці нашого товариства, — зазначив промовець, — можна назвати великим і малим. Великим він буде здаватись, коли порівняється наявний стан лісівництва зі станом давнім і сумним. Малим же, коли візьметься до уваги, як ще багато залишається нам цієї праці. Зле діється з лісами, тими давніми колосами нашої флори, які нині доведено до занепаду. Нашим завданням повинно бути виправлення цього зла, а ювілей 25-ліття Товариства буде значимим, якщо цей день причиниться до пробудження любові та піклування про ліси. Не ювілей Товариства Вас тут, панове, зібрав, але ця любов і прагнення піднесення тих наших коханих пущ і борів».
[Gazeta Narodowa. — № 191. — 22 серпня 1907 р. — С. 3; Див. також: [Czas. — № 189. — 20 серпня 1907 р. — С. 1]
Відомості про осінь 1907 року в житті Казимира Шептицького надзвичайно скупі. Першого вересня він був присутнім на промислово-рільничій виставці у Яворові.
[Nowa Gazeta. — № 201. — 3 вересня 1907 р. — С. 2]
На початку ж листопада Казимира вибрано присяжним суддею VI-ої каденції. У системі суду присяжних Австро-Угорської імперії було передбачено залучення громадян до участі у правосудді. Одним із таких суддів був також Казимир граф Шептицький.
[Kurjer Lwowski. — № 321. — 21 листопада 1906 р. — С. 2]
На початку 1908 року на дідича з Дев’ятників чекала ще одна номінація. Згідно пенсійного законодавства, до прийняття якого долучився Шептицький, із першого січня 1909 року розпочиналося примусове пенсійне страхування приватних урядовців. Готуючись до цього, уряд Австрії у лютому 1908 року призначив Президію пенсійного фонду для цього виду страхування. На чолі Президії став екс-міністр сільського господарства Леопольд фон Ауершперґ (1855–1918). Із грона працедавців його заступником обрано Казимира графа Шептицького.
[Czas. — № 38. — 15 лютого 1908 р. — С. 1; Kurjer Lwowski. — № 77. — 15 лютого 1908 р. — С. 3]
Як і попереднього року, Казимир Шептицький у лютому 1908 році бере участь у щорічному балі, організованому австрійським намісником у Галичині графом Потоцьким (Gazeta Narodowa. — № 40. — 18 лютого 1908 р. С. 2; Czas. — 40. — 18 лютого 1908 р. — С. 3).
У цьому ж місяці Митрополит Андрей перебував у Римі, де був удостоєний аудієнції у папи Пія Х. Про цю подію Митрополит Андрей 15 лютого написав листа до родини у Прилбичах, а наступного дня — до брата Казимира. Оскільки лист до Прилбич доповнює листа до брата, подаємо тут обидва. Ідеться в них про надзвичайно важливу справу, яка у майбутньому буде мати безпосередній вплив і на діяльність Казимира, — 14 лютого під час аудієнції папа Пій Х вручив Андреєві Шептицькому грамоту, якою підтверджував підпорядкування йому восьми греко-католицьких єпархій у Росії. Цим самим Папа вдався до радикального кроку впорядкування справ, про що і сповіщає Митрополит:
Рим, 15.02.1908
Мої дорогі,
повідомляю Вас усіх разом, а передовсім найдорожчого Тата, що вчорашній день був для мене найважливішим у житті, та чи не найважливішим в історії нашої Церкви впродовж віків. Справа, однак, повинна зберігатись у таємниці, відомій тільки найближчим. Отже, Св. Отець віддав у мої руки адміністрацію восьми унійних єпархій у Росії. Вручив мені для цього власноручний документ. Чинячи це, забрав із-під компетенції Державного Секретаріату й Конгрегації для надзвичайних справ Церкви, як і Пропаганди, усі справи, які стосуються Унійної Церкви у Росії. Не сягаючи, при цьому, за якою-небудь порадою кардиналів, Він скеровує політику Св. Столиці щодо Росії цілком новим шляхом. Тим самим надає Унійній Церкві у Росії юридичні, хоча жодними урядами не визнані, підстави. Віддає в мої руки повноваження, що дорівнюють владі Конгрегації Пропаганди і надзвичайних справ, становище, залежне виключно від Його особи, а тим самим обов’язок і можливість безпосереднього полагодження — тільки з Ним одним — усіх без винятку справ, які стосуються тієї «Церкви в катакомбах», як сам висловився. Очевидно, такий винятковий доказ довіри накладає на мене надзвичайно важкі обов’язки і нечувано далеко сягаючу відповідальність. Потребую дуже допомоги Ваших молитов. Необхідна повна таємниця. Не міг не написати Вам про цю справу, бо цей момент у багатьох відношеннях дуже доленосний. Більше не пишу, бо маю багато праці. Повідомляю тільки, що, дякуючи Богові, цілком здоровий. Із ногою набагато краще, аніж колись. Тисячі раз обнімаю і поздоровляю.
+А. [ндрей]
[Митрополит Андрей Шептицький і греко-католики Росії. — Книга 1. Документи і матеріяли, 1899–1917. — Львів: Видавництво УКУ, 2004. — С. 219–221]
Рим, 16.02.1908
Мій найдорожчий!
Писав усім Вам до Прилбич і справи не повторюю, бо вважаю, що про такі речі можна писати лише раз. На мою думку, те, що тут сталося, то справжнє чудо. Чудо таке рідкісне в історії і така нова епоха, що своєю доленосністю перевершує всі можливі передбачення. Розповім Тобі про це все. Тапер маю багато праці, але, дякуючи Богові, чуюся цілком добре. Думаю, що біль ноги у Львові був диявольською справою, аби перешкодити мені приїхати до Риму. Якби я хоч трохи міг передбачити, наскільки потрібним і нечувано корисним буде мій приїзд, то наказав би, щоби мене несли до поїзда навіть умираючого. За тиждень Бог дав мені більше, ніж отримала наша Церква від часу Берестейської унії.
Подякуй за мене Найсолодшому Серцю і дуже помолися за мене.
Зближається переломна хвиля.
Обіймаю Тебе тисячу разів. Бог із Тобою.
+А. [ндрей]
[тут же. — С. 221–220]
Єдиною інформацією з цього періоду про діяльність Казимира, є два повідомлення у пресі про його участь у громадському житті Галичини. У першому йдеться про святкування 1 червня 1908 року 40-річчя найдавнішого в Галичині Фонду зі страхування приватних урядовців, який із перервами функціонував із половини ХІХ століття. Казимир Шептицький був почесним членом цієї організації та на правах почесного гостя під час урочистостей виголошував промову.
[Gazeta Narodowa. — № 127. — 2 червня 1907 р. — С. 3]
Друге повідомляє нам про формування 20 червня на загальних зборах Спостережної Ради Польського еміграційного товариства, заснованого 1908 року. До складу Ради обрано також Казимира графа Шептицького.
[Gazeta Narodowa. — № 143. — 23 червня 1908 р. — С. 3; Kurjer Lwowski. — № 287. — 21 червня 1908 р. — С. 1; Czas. — № 143. — 24 червня 1908 р. — С. 1]
Саме Товариство діяло протягом 1908–1939 рр. і головним завданням ставило собі забезпечення зв’язку між поляками на етнічних землях і польськими емігрантами у світі, а також опіку над ними. Навесні цього року Казимир опублікував реферат на тему «O akcji w sprawie podniesienia handlu bydłem i nierogacizną» («Про акцію у справі збільшення торгівлі худобою та безрогими»), який було видано Центральним Комітетом Галицького господарського товариства.
[Gazeta Samborska. — № 17. — 26 квітня 1908 р. — С. 3]
Казимира графа Шептицького бачимо також серед членів Товариства «Polska sztuka stosowana» («Польське декоративно-ужиткове мистецтво»). У щорічних звітах Казимир подається як член Товариства до 1910 року включно.
[VII Sprawozdanie towarzystwa «Polska sztuka stosowana» w Krakowie. Rok 1908. — Краків, 1909. — С. 21]
