Ще цілих півтора тижні залишилося тішитися нам літом, але осінь вже несміливо нагадую про себе досить помірною температурою. Зовсім скоро доведеться сподіватися хіба на гаряче “бабине літо” попиваючи кавусю на верандах улюблених кав’ярень. І вже традиційно ми будемо це робити з незмінним партнером Торговою Маркою Кава старого Львова.
А якщо пройти далі до кав’ярні, замовити горнятко кави в пана кельнера й довго спостерігати, можна побачити, як розгортається львівська love story.
Огрядний вуйко сипле компліментами панянці бальзаківського віку.
– Прошу пані, ви є така ладна. Щем файніщої не видів! Дозволите вгостити філіжаночкою кави? Ту є кава люкс! То є вища кляса! – він аж прицмокує, нахвалюючи тутешню каву.
– Та йой, панунцю! Та не грайте вар’ята! – регоче панянка й погоджується.
Вуйко дістає з поляреса купюри й алярмово замовляє напій.
Традиція вгощати львівських дівчат кавою не нова. Давним-давно, як це завжди буває в легендах, проходив Львовом караван зі Сходу, і з ними йшов красень юнак. Хлопець завітав до одного львівського купця в справах і під час візиту приготував запашний напій з гіркуватим смаком – каву. Цим напоєм він підкорив серце вибагливої Юзефи, доньки купця.
Караван попрямував далі, а дівчина ніколи більше не бачила хлопця, хоч і мріяла про нову зустріч. Відтак порядну львів’янку з порядної львівської родини можна звабити хіба що філіжанкою смачнючої кави. Бідолашная Юзефа мала посаг і гроші на одруження, заховані в скриньці в підвалі свого будинку. Тридцять років по тому скриньку дівчини знайдуть і за ті гроші відкриють кав’ярню. Кажуть, у тій кав’ярні час до часу з’являється Юзефина постать: вона ходить на запах кави.
Вікторія ДЯЧЕНКО
