Гортаючи давню періодику у пошуках кавової недільної цікавинки, знайшов цікаву статтю, яка, зрештою зовсім не стосується Львові і нашого улюбленого кавового періоду. Але вона видалася мені цікавою і, разом з незмінним партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, хочу поділитися своєю газетною знахідкою.
Стаття під назвою “Кава з… удавом” вийшла 19 жовтня 1962 року в газеті “Літературна Україна” Підписана акронімом Л. Г. Для збереження атмосферності залишаю текст без змін і правок.
Кава з… удавом
І таке буває. Уявіть собі: стіл, за столом люди, а на столі, серед чашечок з кавою чотириметровий тигровий пітон. Нічого собі, красивий, навіть елегантний. І хоч справедливо вважають, що журналіста здивувати важко, не кожен з нашого брата може похвалитися таким «інтимним» товариством. А було це не в тропічних джунглях, а в самому центрі Києва. Де саме? Звичайно ж, у цирку.
Так от. Циркова трупа «Єреван», що успішно виступає в нашому місті, запросила до себе на каву київських журналістів. Того вечора все в цирку, було «не так». Актори без гриму і костюмів, ніяких декорацій, коротше нічого циркового. І все таки це був найсправжнісінький цирк, тільки ще цікавіший, ніж звичайно. Бо ви могли зупинити будь-який номер і запитати «А як це робиться?», могли зійти на арену і потиснути лапу симпатичній мавпочці Ріккі, навіть погладити удава.
Талановитий колектив «Єревану» показував не тільки своєї високе мистецтво, а, головне, — свою творчу лабораторію.
Проста, невимушена атмосфера цієї зустрічі сприяла відвертим розмовам. Дуже цікаво розповідали про свою роботу, про життя цирку його ветерани В. Арзуманян і Б. Манжеллі, дресирувальник С. Ісаакян, клоун Л. Енгібаров та інші. А разом з тим, вони висловлювали і претензії працівникам преси. Справедливі претензії.
Це була перша така зустріч, 1 організована Спілкою журналістів і дирекцією Київського цирку. І дуже вдала.
Л. Г.
Було б мабуть цікаво у Львівському цирку в наш час спробувати повторити щось схоже. Думаю знайшлося б багато охочих журналістів поспілкуватися з цирковими артистами в невимушеній атмосфері. І пітон за філіжанкою кави міг би стати неофіційним символом залюбленого у каву Львова.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Джерело:
Л. Г. Кава з… удавом / Л. Г. (криптонім) // Літературна Україна. – 1962. – № 84. – С. 4.



![Львів на світлинах з колекції Івана Боберського Львів, [1914–1919 рр.?]. Світлина з фонду Івана Боберського. Зберігається в Українському культурно-освітньому центрі у Вінніпезі (Канада). Джерело: https://www.legionukrainiansichriflemen.com/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97/Fond-Boberskogo/i-749qb4N/A](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2026/03/10_UCEC_IBC_001-02-263.jpg?resize=218%2C150&ssl=1)
![Львів на світлинах з колекції Івана Боберського Львів, [1914–1919 рр.?]. Світлина з фонду Івана Боберського. Зберігається в Українському культурно-освітньому центрі у Вінніпезі (Канада). Джерело: https://www.legionukrainiansichriflemen.com/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97/Fond-Boberskogo/i-749qb4N/A](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2026/03/10_UCEC_IBC_001-02-263.jpg?resize=324%2C160&ssl=1)





