На саме католицьке Різдво у Львові +6 і болото з перемішку з залишками снігу під ногами. Не особливо комфортно. Але, з точки зору відключень світла, далеко не найгірший варіант. Попри не зовсім туристичний сезон, продовжуємо пізнавати цікавинки кавової історії українських міст. Сьогодні з нашим незмінним партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова знову мандруємо до наших сусідів в Чернівці.
В до австрійські часи, коли Чернівці лише починали відлік своєї новітньої історії, тут були знамениті Карпатські ліси. Ще наприкінці XVIII століття міська Ринкова площа східним боком виходила на лісосмугу, яка по мірі розбудови міста вирубалася, поступаючись місцем новобудам – так на розі з тільки-но закладеною Панською з’явився в 1786-ому двоповерховий будинок «Три корони» з кавовою кімнатою відкритою два роки потому.
З плином часу та осучасненням міста наприкінці ХІХ століття стара будівля у порівнянні з своїми більш молодими сусідами виглядала декілька не презентабельно, тому тодішній господар, з відомостей про якого історія зберегла лише монограму «B.D.R.S.» на кованих решітках споруди, вирішив побудувати в жвавому комерційному центрі, на південно-східному куту центральної площі, розкішний прибутковий будинок з годинниковою вежею за проектом архітектора Макса Моргенштерна (був побудований за чотири роки, закінчений в 1902-ому).
Шість років по тому два місцевих підприємця, Макс Апісдорф та Вольманн, вирішили відкрити на першому поверсі кав’ярню йому під стать, для чого один з них цілий рік мандрував кавовою мапою Європи задля формування ідеї майбутнього закладу. Нарешті 29 грудня 1909-ого «Габсбург» о сьомій ранку відчинив свої двері для шанувальників ароматного напою з достатніми статками. Адже дозволити собі філіжанку в настільки респектабельному закладі могли собі дозволити лише доволі заможні містяни.
Так в розкоші оформлених білих із позолотою, прикрашених чисельними вишуканими світильниками та бра залах гостей завжди готові були прийняти в свої затишні обійми м’які дивани червоного дерева з плюшевою обшивкою в яскравих візерунках, а вентилятори створювали приємну прохолоду, через великі фасетні вікна приміщення озоряло денне світло, яке стократно відбивалось в дзеркалах колон.
Перша світова війна 1914 – 1918-х змусила господарів покинути своє дітище напризволяще. Саме це зробило можливим оренду у магістрату «Габсбурга» в 1916-ому подружжям Макса і Анни Зондерлінгів. Після румунської окупації статус чиншевої будівлі не змінився – перший поверх якої так і залишався елітним осередком проведення чернівецького дозвілля, при якому були відкриті клуб любителів кави та кав’ярня «Грант», а верхні – орендували різні організації та заможні городяни.
А з 1926 року у споруди почалася нова, більш солідна, кар’єра – тут оселилися дві банківські установи (через десятиліття до них додалася третя), в 1928 їхні ряди поповнила центральна каса з продажу залізничних квитків. Вони ділили приміщення будівлі до початку бойових дій розв’язаної Москвою та Берліном Другої світової війни 1939 – 1945 років.
Після радянської окупації 1944-ого споруда так закріпилася в ролі епіцентру фінансового життя Буковини, яким вона залишається і донині на просторах незалежної України (зараз місцеве відділення Національного банку). В повністю відреставрованій в 2010-х будівлі про кав’ярне минуле нагадують лише відкриті під час відновлювальних робіт рекламно-інформаційні постери початку ХХ століття.
Вікторія ШОВЧКО
Джерело: Пам’ятки
Цікаво, як давно авторка цієї статті була у Чернівцях? Національного банку там немає вже роки 2-3, якщо не більше, а стаття типу свіженька – за 2022 рік