«Все моє малярство – то молитва.
В ньому я намагався виразити свій подив до великого творіння Бога.
Все, що я намалював, було інспіроване цим почуттям».
З дев’яти років я читав усе, що можна було читати – «Молода Україна», «Світ дитини» (обкладинки робив Ковжун). Він зробив на мене враження таке колосальне, як я був зачарований ним! Тоді попало мені до рук кілька номерів «Мистецтва», і з того часу я зачав навіть до якихось дитячих книжечок робити обкладинки саме під впливом Ковжуна. Точечки при переході, орнаменти, шабля… Тоді я писав щоденники, і на кожен місяць робив заставки в його стилі. Таке ж робив 1946 року (робив до «Чайковського» Гребінки). Але найбільше мені сподобався екслібріс до «Бібліотеки історичних повістей» (шабля, яка розрубує ланцюг).
А ще був час, коли я мав яких 16 років, мені дуже подобався Врубель. Був час, коли я дуже любив Рєпіна. Може, зрештою, тому, що я побачив у ньому запорожців. Я навіть копіював в дитинстві його дипломну роботу «Воскресіння доньки Аїра».(5)
… Був під дуже сильним впливом малярства Вермеєра, навіть пробував щось схоже робити. Укладав, наприклад, подібні сюжети: ставив жінку, що наливає молоко, бо в Вермеєра була така. Потім – Констебль, Коро, барбізонці, Лорен. …Коли я дивився на листочки дерев… Всі вони були, як орнамент … Та глибина неба, велетенські дерева … – Лорен. Констебля бачив побіч хати в деревах, в хаті, пробував наслідувати їх.
Тіціан теж належав до тих художників, які були мені близькі, а ще Рембрант. На ІІІ курсі інституту я навіть багато копіював Рембранта, зокрема його голови.
Наступне захоплення – імпресіоністи Моне, Пісаро. Вони зробили подвійне враження – з одного боку, вони були близькі до відображення натури, а з другого – вони були далекі від того, що робили мої попередні вчителі – Констебль і Коро. Зачитувався книгою Х. Макфалла і пробував малювати. Був здатний на перебування з книгою.(1)
Боже, як мені було добре малювати біля річки: ніде ні душі. Сиджу собі й розкошую. А взимку, особливо в сильні морози, сніг має якийсь особливий колір. Я малював як біжать тіні від дерев, біжать і топляться в річці, а потім виходять вже на другий беріг. Фарба від морозу ставала в’язка, як тісто, та й руки мерзли безбожно. Тоді я догадався носити з собою дві пляшки з гарячою водою. Закладав їх в кишені і так грівся.
Дуже я любив в ті роки малювати місячні ночі. Виходив на двір пізно ввечері і ставав біля вікна, щоб світло падало на папір. Дивлюся я тепер на ті свої старі роботи і думаю: «…мене ніхто не вчив, я малював просто на відчуття. Все таки чуття – це великий поводир».(2)
Так я працював, навчаючись на І, ІІ, ІІІ курсах інституту. На ІІІ курсі мене виключили, а через півроку поновили на курс нижче … Інститут я закінчував дуже знеохоченим і хотів тільки щонайшвидше звідти піти … Забрати диплом і робити те, що я хочу.
Тепер я повертаюся ще до І курсу мого навчання … Одиноку виставку, яку я мав – то була моя виставка як студента І курсу в інституті. Я тоді виставив, мабуть, 30–40 робіт. Це були фігурні тематичні роботи: «Відпочинок женців», «Косарі», «Жниця», «Збирають картоплю», «Пралі», «Розтягають полотно над рікою», пейзажі всякі, наприклад – з возом, що переїжджає ріку… Віз був намальований під впливом Констебля, але я це на кожному кроці в себе в Лаврові таке бачив …
Досить багато тоді мотивів із купанням на річці, місячні вечори, ранки, заходи сонця … Взагалі я на І курсі дуже багато працював. І з цих робіт я зробив виставку. Це був 1948 рік.
Моя перша виставка. І більше виставок я не мав у житті … Персональних виставок.
…Тоді я малював дуже багато фігур, малював портрети, навіть тематичні картини. Потім після закінчення інституту я якби то все відкинув, почав розв’язувати проблеми кольору, тону, композиції – і вже робив лише абстрактні речі… часом повертався до реалістичного зображення…
Упорядник Христина ЗВІРИНСЬКА-ЧАБАН
Джерела:
- З архіву К. Звіринського
- З розмови з І. Димид з К. Звіринським
- З розмови Р. Яціва з К. Звіринським 1993 р.
- З розмови Л. Щура з К. Звіринським, 1991 р.
- З розмови А. Земко з К.Звіринським. 1988 р.
- Карло Звіринський «Все моє малярство – то молитва», спогади, інтерв’ю, роздуми, статті; упорядник Х. Звіринська-Чабан, – Львів : «Манускрипт», 2017
- Haldane Macfall http://www.secretera.pl/
