Дієвість магнетизму творчого темпераменту Мирослава Ясінського підтверджується, зокрема, тим, що до Коломиї, а саме до Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, цими днями ведуть інтелектуальні навігатори багатьох, інтригованих автентичним духовно-культурним наративом, українців. Автор – заслужений художник України, лауреат Івано-Франківської обласної премії ім. Я. Лукавецького, живописець і педагог – тут презентує свою індивідуальну виставку «Карби».
Смисловий конструкт цього полісемантичного терміну сповна інтегрований у метафоричний простір малярської творчості, яка вже віддавна є впізнаваною й постійно збагачуваною новими пластичними формами. Кожним новим твором або циклом картин мистець закарбовує певну інтегральну частку свого етнопсихологічного єства, виробленого десятиліттями вмотивованих зусиль ціннісного імперативу.
Уродженець села Ковалівка Коломийського району Івано-Франківської області (1956), Мирослав Ясінський пройшов фаховий вишкіл у Косівському технікумі народних художніх промислів (1975) та Львівському державному інституті прикладного декоративного мистецтва (1982). Подальша колективна праця в галузях монументального мистецтва і дизайну спонукала молодого спеціаліста до освоєння допоміжних професійних навиків, які невдовзі стали частиною його універсальної творчої методології. Завдячуючи їй формально-образна мова художника зазнавала динамічних перемін, а в її синкретичному ядрі формувалася авторська міфологія – масштабна синкретична платформа, на якій ввійшли у взаємодію минуле і сучасне, фольклор та жива емоція.
Експозиція «Карбів» об’єднала основні техніки й матеріали, з якими працює у станковому малярстві автор – олія та акрил на полотні і склі, дерево, левкас, колаж. З таким діапазоном засобів Мирослав Ясінський почуває себе вільним в імпровізаційній стратегії пошуку важливих для нього «відлунь традиції», етнографічних алюзій. При цьому, як базова складова цього процесу – це внутрішнє – питомо-іманентне – відчуття етнічності як маркерів родоводу, чуттєве розчинення в багатошаровій семантиці артефактів народної культури. З таких відправних позицій конструювання смислів здійснюється мистцем органічно, без спротиву закладеної ідеї, композиційного задуму чи інших елементів образно-пластичної форми.
Міфологізація Гуцульщини як великого культурно-генетичного комплексу реалізується гостросучасним формалістичним інструментарієм. Мирослав Ясінський тяжіє до поєднання неоекспресіоністської стилістики з декоративною формою. Перша концептуальна риса позначає дію спонтанного екзистенційного ресурсу, друга – логічно-конструктивного мислення. Поєднання таких відмінних стратегій досягає кульмінації через закріплення зорових вражень з метафізикою «фольклорної стрічки». На таких зв’язках побудовані образні структури полотен серій «Зґарди», «Карби», автономних картин «На відстані сльози», «Прадавнє», «Ті, що несуть», «З рибами», «Ворожка», «Обереги», «Крізь ворота», предметно-живописних інсталяцій «Гуцульське зимове», «Житейські тенета», малюнків на склі «Спів янголів», «Різдвяний ангел» та ін. Символьна палітра мистця не вичерпується стійкими (найбільш впізнаваними) маркерами «гуцульської ідентичності». Нерідко автор звертається і до засобів гіперболи, гротеску, сміливо інтегруючи у поетичну тканину творів властиві для гуцульської традиції гумор та дотепну самоіронію. В триптиху «Гуцули в Єгипті» несподівана етнокультурна «провокація», закладена в назві, набула особливого естетичного ефекту.
Ще одна важлива риса авторської мистецької програми – введення в поетично-смисловий простір творів автобіографічних деталей, які скеровують увагу до автентичних родинних коренів Мирослава Ясінського («Невидимий зв’язок», «Карби. Пам’яті Мами», «На Різдво», диптих «Найрідніші» та ін.). Структурними елементами окремих малярських форм стають фрагменти традиційної вишивки, килимарства, і навіть орнаментовані дошки з автентичних гуцульських скринь. У такий спосіб культ родинної традиції стає носієм духовних та етичних цінностей Українства в цілому.
«Карби» Мирослава Ясінського пробуджують у відвідувачів виставки широку гаму чуттєвості, водночас спонукаючи до роздумів про важливі аспекти історії і сучасності. Спеціально до виставки художник створив ряд полотен на актуальну тематику російсько-української війни. Збірним образом незламності національного духу позначений твір «Злосний гуцул», один з кращих на виставці. Кілька своїх картин автор призначив на благодійні цілі, для підтримки Збройних Сил України.
Роман ЯЦІВ
