На зламі двох останніх століть на європейському оперному небосхилі впевнено зайняв чільне місце славетний оперний і камерний співак, видатний представник українського вокального виконавства Модест Менцинський (1875-1935). Його великої краси, металевого тембру та широкого діапазону голос, а також унікальні артистичні дані дістали високу оцінку музикознавців багатьох країн світу.
Маючи німецьку школу співу, яка найбільше відповідала його вокальним даним драматичного тенора, український співак увійшов в історію оперного мистецтва як один з найвидатніших ваґнеристів. Він виконував тенорові партії в усіх операх Ріхарда Ваґнера, що не вдавалося іншим, навіть видатним співакам. Модест Менцинський виконував різні щодо стилю твори; його репертуар складався більше ніж з 50 партій. Напевне тому Модеста Менцинського порівнювали із прославленим Енріко Карузо.
Великим успіхам майбутнього співака на найвідоміших європейських оперних сценах передувала систематична наполеглива праця. Музикою захоплювався Модест Менцинський ще з раннього дитинства, а будучи студентом теології, паралельно вчився співу у Львівській консерваторії в класі професора Валерія Висоцького. У 1899 році він остаточно покинув богословіє і поїхав до Німеччини, щоб професійно зайнятися співом. Першокласну вокальну освіту здобув Модест Менцинський у Франкфурті-на-Майні, у видатного педагога Юліуса Штокгаузена, відомого представника чистої, стилевої німецької школи.
Дебют молодого співака у Німеччині відбувся на сцені оперного театру міста Франкфурт-на-Майні 18 вересня 1901 року, успіх якого перевершив усі сподівання. Красу його унікального голосу, артистичну обдарованість, сценічну привабливість, інтелігентність відразу ж гідно оцінили музичні критики, які писали, що Менцинського “слід вважати тією творчою силою, яка заслуговує на увагу кожної, навіть найбільшої сцени”. З цього часу почалося впевнене сходження Модеста Менцинського на оперний Олімп…
Блискучою і багатою подіями та перемогами була театральна кар’єра цього видатного співака. Його мистецтвом захоплювалися в Австрії, Бельгії, Англії, але найбільшої слави та найвищої оцінки свого мистецького таланту досяг Модест Менцинський у Німеччині та Швеції. Про те, ким став український співак для німецької оперної сцени, свідчать численні блискучі музичні огляди та схвальні рецензії, які постійно супроводжували виступи Модеста Менцинського у Кельні, Берліні, Дрездені, Франкфурті-на-Майні, Байройті, Бонні, Вісбадені. Газета “Kölnische Rundschau” писала: “Кельнська опера ніколи не мала такого героїчного тенора… Менцинський – це співак і артист найвищого класу і виняткової переконливості у своїй творчості”. Його успіх не вичерпувався лише вокальною стороною ролі. Сума всіх співацьких і голосових достоїнств перебували у нього в найтіснішому зв’язку з незрівнянним, вражаючим і хвилюючим акторським мистецтвом.
Другою батьківщиною для Модеста Менцинського стала Швеція. Музичні критики цієї країни визнали, що новий тенор перевищує всіх знаменитих співвітчизників. Вони писали: “Його енергійна і шляхетна гра, свіжий і сильний голос, чудова дикція варті найвищих похвал”. Модест Менцинський був улюбленим оперним співаком шведської королівської родини. Король Оскар ІІ нагородив його Великою золотою медаллю за мистецтво і літературу; його спадкоємець – король Густав V – лицарським хрестом і орденом Вази. У 1905 р. Модест одружився із чарівною шведкою – Клєрі, яка стала для нього не лише люблячою дружиною і матір’ю двох його синів, а й вірним, відданим другом на все життя.
Творчий портрет митця доповнюють його успіхи на педагогічній ниві. У Стокгольмі він провадив приватну школу співу, ділячись зі своїми учнями великим творчим досвідом. За словами сучасного шведського музикознавця Карла-Гуннера Олена, Модест Менцинський фактично став творцем шведської вокальної школи.
Проте душею і серцем співак завжди був з рідною Україною. “За все те, чим я став, – писав артист, – я завдячую, передовсім, рідній землі, що наділила мене музикальним слухом, голосом, любов’ю до музики”. Часто, відмовляючись від високооплачуваних ангажементів, Модест Менцинський приїжджав у Галичину. Виступав в містах і селах рідного краю, брав участь у концертах з нагоди національних свят, ювілейних академіях на честь Т. Шевченка, М. Шашкевича, І. Франка. Обов’язковими у цих програмах, окрім арій з опер та камерно-вокальних творів європейських композиторів, були солоспіви українських авторів, зокрема Миколи Лисенка, а також українські народні пісні.
Ніколи не втомлюючись, не втрачаючи високого емоційного тонусу і натхнення, співак доносив до слухачів усю глибинну суть кожної виконуваної пісні, кожного музичного твору. Все це було свідченням величезного, унікального творчого досвіду, особливості характеру та надзвичайної працездатності – рис, які вказують на справді великого митця, яким Модест Менцинський залишається для нас і сьогодні.
завідувач наукового відділу музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
Данута БІЛАВИЧ
Для всіх охочих дізнатися більше про цього чудового співака є можливість завітати 20 квітня 2015 року (понеділок) о 18:00 в музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові на лекцію Данути Білавич “Видатні тенори на львівській оперній сцені”: Олександр Мишуга (1853-1922), Модест Менцинський (1875-1935), Михайло Голинський (1890-1973), Ян Кепура (1902-1966).
