Іванець Іван Йосипович (1893, с. Новосілки Гостинні Самбірського повіту – 1946, м. Солікамськ, Росія) – живописець, графік, мистецький критик, громадсько-культурний і військовий діяч. Учителі – С. Батовський, І. Кулець.
Іван Іванець виростав в атмосфері життя галицької української аристократії. Батько Йосип був парохом (спершу у с. Новосілки Гостинні, потім у с. Ременів), мати Михайлина (з дому Рошкевич) захоплювалася літературною творчістю, зналася з Іваном Франком (через посередництво рідної сестри Ольги).
На час закінчення львівської гімназії (1912) І. Іванець не тільки майстерно рисував, але й глибоко аналізував сучасне мистецтво. Впродовж 1912–1914 років відвідує Вільну академію мистецтва у Львові, навчається батального малярства у відомого живописця С. Батовського. Тоді ж розпочинає навчання на вечірніх курсах Львівської художньо-промислової школи, але початок Першої світової війни перериває його студії.
Від часу формування легіону Українських січових стрільців Іван Іванець бере активну участь в розбудові його освітньо-культурного сектора. Як член Пресової
кватири УСС він зарисовує і фотодокументує бойові акції і стрілецький побут, виконує проект Прапора легіону УСС, ініціює справу «знаціоналізування українського легіону під верхнім оглядом».
Поручнику Івану Іванцю вдається поєднувати бойовий чин з творчістю: 1919 року він виставляється на етапній Виставці сучасного малярства Галицької України у Львові, творить велике число рисунків і картин тематичних циклів з етапів українських визвольних змагань, більшість з яких гине в обставинах поразки та інтернування УГА.
1923 року його ім’я виринає серед учасників мистецької виставки в Йозефівському таборі (Чехословаччина), а згодом він перебирається до Праги, де студіює в Українській студії пластичного мистецтва (клас живописця І. Кулеця) та вивчає право в Карловому університеті.
1927 року повертається до Львова, налагоджуючи взаємини з мистецькими колами та видавцями. Від початку 1930-х років на постійній основі працює у пресовому концерні Івана Тиктора «Українська Преса», активно співпрацює з видавництвом «Червона Калина». Відіграє дедалі помітнішу роль у мистецькому житті Львова.
Був членом Асоціації незалежних українських мистців (АНУМ), брав участь у виставках Українського товариства прихильників мистецтва (УТПМ) та польського Товариства приятелів образотворчого мистецтва (TPSP), був куратором ряду виставок. За цей час створив велике число картин та графічних циклів, питомою частиною яких була стрілецька тема.
В роки німецької окупації Львова (1941–1943) був директором галереї мистецтва. Під завершення Другої світової війни переїхав до Кракова, де мав персональну виставку. Там був заарештований НКВС і вивезений за Урал. Помер на виснажливих роботах у радянському концентраційному таборі м. Солікамськ.
Основна частина малярських і графічних творів Івана Іванця відтворює героїку і побут УСС. Крім того, художник плідно працював у жанрах міського і сільського краєвиду, натюрморту, портрету, баталістики. Вважався одним із кращим серед його покоління мистців інтерпретаторів кінних зображень. Працював у діапазоні реалістичного мистецтва, імпресіонізму та експресіонізму. Твори зберігаються у державних і приватних збірках в Україні та поза її межами.
