Історія як територія творчості та основний чинник, що впливає на визначення напрямів руху в майбутнє і формування суспільно-політичних взаємин — під таким кутом можна окреслити представлені на цьогорічному Форумі видавців книги голови Інституту національної пам’яті Володимира В’ятрович
Пізнання минулого через емоції
Інтригуючим для шанувальників наукових напрацювань історика став його виступ у досить незвичному амплуа — письменника. „(Не)історичні миті. Нариси про минулі сто років” — 38 художніх творів, базовані на ключових подіях нашої історії від 1917 до 2017 року.
— Зараз маємо терабайти інформації, особисті спогади про нещодавні події, та все ж залишається непізнаність того, що відбулося. Тому я спокусився подивитися на світ очима людей, які творили історію чи опинялися в її шаленому вирі. Неісторичні миті значно складніші, ніж факти, бо вони є певним фокусом епох — за кілька хвилин можна побачити життя цілих поколінь. Ці миті — як маленькі уламки історії, кожен із яких дозволяє розгледіти велике полотно, — розповів про книгу Володимир В’ятрович.
Кожен із нарисів згодом може перерости в окремі романи. Більшість сюжетів книги — вигадано. Та саме такий підхід дає можливість краще зрозуміти атмосферу й емоційність тих періодів. Якщо користуватися суворим аргументовим інструментарієм, то отримаємо дистильовану історію, яка є лише блідою копією того, що відбувалося. Мікс раціо й емоціо в цій книзі має сприяти кращому розумінню історичних процесів та вчинків знакових постатей.
Історія як маніпуляційний інструмент
Про те, як трактування історичних подій може стати маніпулятивним інструментом, Володимир В’ятрович розповідав під час лекції-презентації „За лаштунками Волині-43. Невідома польсько-українська війна”.
Науково-популярна праця, яку історик презентував ще торік восени тривалий час посідає топові позиції, її найбільше купують з-поміж подібних видань. Це засвідчує актуальність теми й бажання людей розуміти ці історичні події.
— Події на Волині 1943 року — це не вигадка пропаганди, а реальна історія вбивств людей. Проте для польських істориків, зокрема для одного із найвідоміших дослідників цих подій Ґжеґоша Мотики, це винищення тільки поляків. Хоча насправді все було не так. Волинські події 1943 року вирвано із загального історичного, географічного та часового контексту. Поляки презентують агресію українського повстанського руху, не беручи до уваги причини та переду-мови цього. Не можна не враховувати інші чинники — захоплення територій, жорстку політику щодо українців і третю, зацікавлену в цьому конфлікті, сторону — радянську владу. Існує безліч матеріалів та документів того часу, які засвідчують, як СРСР підсилював вороже ставлення до українського національного питання, — наголосив Володимир В’ятрович.
Історик закцентував і на проблемі небажання дошукуватися правди. Так, наприклад, ніхто не цікавиться джерелами та підставами теорії про бажання українських націоналістів масово знищити поляків. Бо це не-вигідно.
— Польські медіа та політики підхоплюють цю тему, бо формують образ жертви. Це частина їхньої національної свідомості. З Україною досить зручно сваритись. Адже тривалий час ми віддавали свою історію іншій східній країні. Поляки часто кажуть, що питання Волині — це внутрішньопольська справа. Тому й переконані, що в їхній компетенції диктувати Україні, хто є героями, а хто ні. Тож наше завдання змінити такий підхід, — додав наостанок історик.
Наталія ПАВЛИШИН
