Час невпинно набирає ходи, і торкається не лише душ людей, а й каменю, з якого будують місто. Історія сучасного Стрия давня та багата. Місто переживало піднесення та занепад, жило у вирі подій. Щоб відхилити завісу історії подій XVIІ століття ми звертаємось до тих, хто присвятив своє життя вивченню історії.
У своїй книзі «Стрий: дати, події, факти, імена» Галина Верес хронологічно розповідає про ті події.
У 1604 році трапилась велика пожежа, під час якої згоріло півміста, у тому числі костьол. У тому ж році Король Сігізмунд III Ваза на чотири роки звільнив Стрий від податків.
З 1607 року місто мало назву Стрий. До цього були інші варіації цієї назви.
У 1612 році стрияни отримали право на варіння і збут пива із дешевого вівсяного солоду. А у 1617 році оглядова комісія затвердила право міщан на вільне варіння пива з гіршого вівса, гоніння горілки і торгівлю трунками всупереч наказу старости варити дорожче пиво із збіжжя з його фільварків .
У 20-х роках XVIІ століття з’являються відомості про будівництво синагоги в Стрию.
У 1620 році відбувся напад татар на місто після битви під Цецорою. Було частково спалено будівлю костьолу. А 28 лютого 1621 року на місто ще раз напали татари і знищили міський триколісний вальник та млини.
У 1621 році з’являються відомості про витрату коштів від міських прибутків на відбудову і подальше зведення міських валів. А у 1623 році Король Сігізмунд III Ваза визначив частину податку, що мала йти на продовження спорудження міських валів. Того ж року король заборонив стрийському старості Адаму Стадницькому незаконно утискувати жителів міста і звільнив їх від податків з огляду на те, що вони потерпіли від нападу татар.
У 1633 році шляхтич Косовський підписав угоду про оренду королівського міста Стрий.
З історичних документів можна довідатись, що 1633 році у місті існувала одна скляна крамниця, яку було зобов’язано безкоштовно склити вікна костьолу, які часто нищили сильні вітри з гір. Також працювали цехові корпорації гончарів, кравців, кушнірів, ткачів, ковалів, слюсарів та окремі ремісники: постригач, колодій, пекарі, боднар. Відомо, що підмайстер ткацького цеху за день отримував п’ять грошів, тесля — дванадцять, муляр — двадцять чотири. Як правило, зароблені гроші видавали в суботу. Буханець хліба у цей час коштував дванадцять грошів, курка — сім грошів, пара чобіт — два злотих.
У 1638 році, згідно з наказом старости Кшиштофа Конєцпольського, на ставку біля замку для зміцнення його оборони збудовано млин. Штучний ставок розширював межі ровів навколо замку.
У 1642 році споруджено муровану вежу костьолу. Про це написано на пам’ятній таблиці (збережена донині).
У 1646 році місто спіткала пошесть чуми, від якої люди масово вмирали. Варто зазначити, що з 1646 до 1848 років було шість спалахів епідемії цієї страшної хвороби.
Загонами армії гетьмана Богдана Хмельницького завоювали місто у 1648 році. Тоді польський уряд стягнув до Стрия королівські війська.
20 травня 1650 року Король Ян II Казимир підтвердив права п’яти стрийських церков для українського населення: Різдва Богородиці (за міською брамою), Успіння Пресвятої Богородиці (в місті під валами), монастирської церкви (в полі біля річки), Святого Духа, званої в народі “Козелинською” (за Львівською брамою), Благовіщення Пресвятої Богородиці, званої в народі “Вигова”. Тоді ж король затвердив привілей, який захищав віруючих православної церкви від військових данин та здирств, що чинилися по всій Європі.
Український письменник Григорій Куйбіда у 1652 році написав в Стрию збірку повчальних оповідань на основі творів Кирила Ставровецького.
У цей час, внаслідок пошесті чуми в місті 100 будинків стояли пусткою, завмер ремісничий рух. З історичних документів відомо, що сплатили податок лише 1 швець, 1 кравець, 3 кушніри, 1 різник, 1 коваль, 7 пекарів і перекупників та утримувач лазні.
У 1654 році вишенський соймик схвалив рішення про звільнення Стрия від стаціонування військ, щоб запобігти знищенню міста. А у 1656 році козацьке військо під командуванням полковника Антона Ждановича прибуло під Стрий, щоб з’єднатися тут із союзником Богдана Хмельницького князем Трансільванії Дєрдем Ракоці. У 1659 році у місті на тиждень затримався козацький посол Сулима.
З історичної довідки відомо, що 1660 році витрати на утримання війська та замкової челяді становили п’ять тисяч польських злотих, які покривалися старостою за рахунок податків на торгівлю алкогольними напоями, які стягували з міських корчм. У тому ж році стрийський староста Кшиштоф Конєцпольський дозволив перенести на нове місце синагогу. Цей період також розпочався матеріальний занепад польських та українських міщан. Причиною цього стала підтримка місцевими старостами євреїв, які перейняли від купців всю торгівлю (зокрема спиртними напоями), що була найголовнішим джерелом міщанського добробуту.
У 1661 році єврейській общині виділено ґрунт під кладовище. У тому ж році стрияни були звільнені від податків, а чоповий податок повернули місту на зміцнення фортифікацій.
Історичні документи у 1662 році зафіксували у Стрию проживало 1050 українців (70% населення міста), 328 — поляків, 70 — євреїв.
У 1664 році у описі огляду замку значилось, що він обнесений довкола ровом з водою, має двоє воріт, чотири башти, шість литих гармат та вісімнадцять гаківниць. При ньому знаходились сімдесят драгунів, повсякчас готових до оборони. (За історичними описами зовнішній вигляд замку відтворив (у 1997 р.) стрийський художник Олег Завозін).
Король Ян III Собеський у 1674 році побував у стрийському замку. Він розробляв план оборони Речі Посполитої від татар і турків.
У 1676 році місто було звільнене від чопового податку, оскільки потерпало від частих нападів ворогів, що призвело до руйнування валів, парканів. Тоді ж стрияни отримали привілей короля Яна III Собеського на ще один, крім суботи, торговий день — вівторок.
У 1680 році король Ян III Собеський прийняв рішення про підпорядкування всіх храмів міській церкві Різдва Пресвятої Богородиці через часті конфлікти між парафіяльним духовенством та братствами.
Сучавський митрополит Досифей, відомий румунський письменник, утікаючи із зайнятої турками Молдови, знайшов притулок у Стрийському замку у 1686-1691 роках. Збереглися твори церковнослов’янською мовою, написані та перекладені ним тут.
У 1687 році костьол Марії Магдалини передано монахам ордену францисканців.
У місті, у 1689 році, завалилася синагога. Перемишльський єпископ Ян Дальський дозволив єврейській общині збудувати на тому ж місці нову
Перемишльська єпархія перейшла до унії у 1691 році. Церковні братства Стрия не підписалися під клопотанням до короля про прийняття унії. Підпис поставив стрийський намісник о.Іван Балинський.
Історичні документи розповідають, що у 1692 році, під час ревізії поселень Перемишльської землі складено опис Стрия із зазначенням кількості будинків на окремих вулицях і дільницях міста. Зокрема в ньому налічувалося 292 будинки, в тому числі 17 корчм і 4 водяні млини. У цьому ж році стрийські парафії і монастир стали унійними.
Рік 1696 став знаковим для стриян. Велика повінь на ріці Стрий знищила монастир, з часом його було відновлено як чернечу резиденцію при церкві Святого Духа.
Закінчилось XVIІ століття для Стриян тим, що у 1699 році місто спалили татари.
Підготовано за матеріалами книги : Галина Верес. Стрий:дати, події, факти, імена. – Стрий, 2012.
Джерело: 245.ua
