Клепарів відомий ще з ХІІІ століття, коли Данило Галицький споруджував навколо Львова укріплення для захисту від татар. Територія цієї приміської громади тягнулася від Полтви до нинішньої станції “Клепарів” при вул. Шевченка. На розі вулиць Варшавської та Граничної була Клепарівська рогатка, на якій збирали мито з возів, що доставляли товари до Львова.
Більше про Клепарів можна почитати тут, а сьогодні мова піде про церкву святого Андрія Первозванного, греко-католицький храм зведений у цій місцевості українцями.
Клепарів належав до парафії церкви св. П’ятниць. Також мешканці ходили молитися до церков св.Миколая та св.Теодора (останньої зараз не існує). Але греко-католицька громада Клепарова невпинно зростала, тож постало питання про власну церкву до будови якої українці взялися у 1904 році.
Спочатку задумувалося звести храм разом з місцевими римо-католиками, котрі на той час належали до парафії при костелі святої Анни. Відправи у новому храмі мали відбуватися почергово.
У 1908 році було освячено зведений спільно храм Матері Божої Вервечкової (зараз церква Івана Хрестителя). Але греко-католиків до нього допущено не було. У свято Йордану громада українців, разом з запрошеним священиком, зібралася на Службу Божу, проте двері храму для них виявилися зачиненими, тож відправу було здійснено в домі п. Івана Вертипороха, звідки процесія вийшла на річку, що була за залізничним шляхом і тут відбулося водосвяття.
Після цього українцями було вирішено будувати власну церкву, тоді ж задумали спорудити і читальню «Просвіти» на Клепарові, розпочався збір коштів на придбання ділянки під зведення.
У грудні 1908 р. за 13 500 австрійських корон було придбано площу під будівництво, а весною 1909 р. розпочалося зведення читальні. Велику поміч у цьому громада Клепарова отримала від архітектора Івана Левинського, котрий безкоштовно виконав проект будинку, провадив будову та жертвував будівельні матеріали.
У травні 1910 року площу під церкву урочисто було освячено о. Мітратом Левом Туркевичем. Того ж року Іван Левинський подарував клепарівській громаді дерев’яну капличку, яка, як модель церкви в гуцульському стилі, стояла на Виставці крайовій у 1894 р. Капличку було освячено на честь Св. Андрея Первозванного у грудні 1910 року. Свято відвідав Митрополит Кир Андрей Шептицький.
У 1911 р. під керівництвом будівничого Стахія Маринця було зведено муровану дзвіницю, для якої закупили 3 дзвони: Андрея, Маркіяна і Богдана. У 1917 році їх було реквізовано австрійською владою на військовий матеріал. Через війну також було перервано і роботи над будівництвом церкви, які відновилися лише у 1922 році.
Але сам храм за проектом архітектора Сергія Тимошенка та під керівництвом архітектора Євгена Нагірного зводили ще пізніше – впродовж 1927-1934 років . В інтер’єрі розміщено п’ятирядний іконостас, написаний Антоном Манастирським. Під час побудови нового храму, стара дерев’яна церковця стояла всередині мурів, а згодом була розібрана та перевезена на Замарстинів. Останню Службу Божу у ній було відправлено за душу її фундатора Івана Левинського .
16 листопада 1936 року храм було освячено. Через кілька років Клепарів було виділено в окрему парафію, хоча у самостійну парафію другого ряду, з власними метричними книгами та печаткою, греко-католицьку громаду Клепарова виділили ще у 1934 році.
Софія ЛЕГІН
Джерела:
- о. Володимир Яценків. Сторінка з історії Клепарова. Начерк парохіяльної хроніки. Львів, 1934
- Ігор Мельник. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. – Львів: Апріорі, 2010
