Львів одне з перших міст в Україні де з’являється, і за короткий час стає надзвичайно популярною і розповсюдженою світлова, згодом неонова реклама.
Цікавим, передусім, є те, що місто у проміжок між двома Світовими війнами, не просто нарощувало кількість, а виробило цілу концепцію – обгрунтування вимог щодо встановлення, розміру, матеріалу, естетики рекламного матеріалу…
Від 1910 – х років на фасадах Львова з’являються перші електричні світлові реклами. Як стверджує відомий історик, львовознавець А. М. Козицький першим світлову рекламу у місті використав кінотеатр “Байка” у 1912 році, згодом “Геліос”…
Їх навіть увіковічнили у відомій львівській пісеньці тих часів про кінолихоманку :
… І майже щогодини повстають нові кіна
Там “Байка”, “Фрашка”, тут “Гельйос” …
Представлять драмат-чар “Бандита Зігомар”
Саме кіновласники, виборюючи ” місце під сонцем” ( до 1939 року у Львові діяло близько 30 кінотеатрів ), застосовуючи найкращі досягнення прогресу, стали піонерами світлової реклами у Львові.
Розміри реклами на початках були різноманітні – від метрових літер “Corso” ( нині кіно – ресторація ” Грушевський” на пр-ті Шевченка ) до лише 20 – см. напису ” Фрашка ” ( нині – ” Київ ” ). Проте останній мав ще й електричний калейдоскоп, для привернення уваги – про нього ми дізнаємося через скаргу до магістрату ( 1913 рік ), внаслідок чого його демонтовано.
Особливістю світлової реклами у Львові було те, що до ії створення долучались відомі архітектори, інженери, новатори – які, передусім дбали про архітектурні особливості міста, естетичний бік справи.
Відомі імена Альфреда Захаревича ( проект вивіски до тої таки ” Фрашки ” ), теоретика львівської сецесії Маріана Ольшевського ( вивіска у формі ангела з лампою для аптеки Еттінгера ) та ряду інших.
Після Першої Світової естетика відійшла дещо на другий план – обсяги і бізнесова складова справи брали своє …
В основі світлової реклами міжвоєнних років були написи викладені електричними лампами, часто їх фарбували у різні кольори, або ж попередники “лайтбоксів” – скриньки зі скла з нанесеними зображеннями і підсвічені зсередини.
Новинками періоду були проекційні апарати, що подавали зображення на екран чи тумбу – їх розміщували на будівлях, зупинках, вітринах і навіть ..фонтанах.!
На середину 20 – х років припадає ініційоване владою міста усунення незугарних, застарілих реклам. З’являються акуратні, накладні пластичні літери і ” король реклами “- неон.
Неонові лампи у Львові були здебільшого виробництва концерну ” Філіпс “. Числені проектно – інсталяційні бюро, що виготовляли рекламу залучали до справи знаних львівських архітекторів – Ф. Каслера, Т. Врубеля і багатьох інших.
Уряд будівельного нагляду магістрату суворо стежив за дотриманням норм і приписів розміщення і експлуатації реклами. Все ширше застосовувалась вертикальна світлова реклама середніх форм.
Світлова реклама надавала Львову сучасного, європейського вигляду і місто ні в чому не поступалось іншим великим містам континенту, лише Друга Світова війна перервала це бурхливе піднесення …
Використані джерела : Львів якого вже нема. Площа Міцкевича , Центр міської історії Центрально-Східної Європи , Павло Гранкін. Статті 1996-2007 роки , Анастасія Роздольська.Довоєнні рекламщики…
