Далеко не кожного дня доводиться чути про смерть у Львові, яка пов’язана з водоймою. Особливо, коли водоймою є море, а померлий зовсім не останньою людиною в країні і до його порад прислухається навіть сам король. Ця розповідь про людину, чиє ім’я мало бути вписаним золотими літерами у книгу історії освіти. Але сталось так, що його, тортурованого перед смертю і позбавленого в процесі цього рук, відправили на корм рибам, до царства Посейдона.
Зі Львовом пов’язана унікальна сторінка Товариства Ісуса, яку ми не завжди радо читаємо, оскільки написана вона латинською мовою, а зверху ще й спотворена карлючками, яких наставили противники ордену і радянська історіографія. Тим не менше, варто пам’ятати про світлі моменти своєї європеїзації і неабиякі в цьому досягнення. Скажімо, одним з перших єзуїтів, що побував у Львові, був Якуб Вуєк (1583 рік). Він переклав Вульгату (Біблія латинською мовою) польською. Разом з тим, на базі Львівського єзуїтського колегіуму пізніше виникає університет. Саме тому, хотілося б розказати незвичайну історію життя та смерті одного з перших єзуїтів у Львові – Мартіна Латерна.
Мартін Латерна не просто відзначився активною діяльністю на цих територіях, але й походив звідси. Він народився у 1552 році в Дрогобичі. Його батьком був Ян, який походив зі Швеції. Матір Малгожата була полькою. Заробіток родини був пов’язаний з алкогольним промислом, зокрема пивоварінням. Мабуть не найкраще середовище зростання для майбутнього єзуїта. Але все ж.
Мартін здобув ґрунтовну освіту. Спочатку вдома у Дрогобичі, а потім розвинув навики у Кракові, Каліші і Вільні. У 1569 році він вступив до лав Товариства Ісуса, а в 1575 році став професором поетики першого в Речі Посполитій єзуїтського колегіуму у м. Бранево. Пізніше, у якості капелана, Мартін Латерна брав участь у польсько-московській війні і навіть на власні очі бачив перебіг кількох битв цієї кампанії. Саме тоді його запримітив Стефан Баторій і призначив королівським проповідником та сповідником. Надалі Латерна якийсь час перебував при дворі. Швидше за все, саме в цей період він пише кілька своїх творів. В тому числі, “Євхаристію” (1584) та “Арфу духовну” (1585), які вважаються класичними зразками тогочасного високого письменства.
Після смерті Стефана Баторія, Мартін Латерна мав кілька місій на території Речі Посполитої. В рамках цього, він відвідав у 1587 році рідний Дрогобич. Був там не довго, бо вже через рік вирушив до Кракова. Там його застала епідемія чуми. Тому довелося стати до боротьби з хворобою і допомагати постраждалим. На щастя, для нього самого все минулось добре.
У 1590 році Мартін Латерна перебирається до Львова. На наступні сім років саме це місто стає його пристанищем. Легко не було, бо справи у єзуїтів в Львові спочатку йшли не дуже. До них ставились з підозрою і недовірою та майже завжди бачили в них ворогів і конкурентів. Але Мартін Латерна був одним з тих, хто почали міняти цю реальність, розбудовувати орден і популяризувати його. І йому це вдалося. Головною його ціллю було побудувати приміщення для єзуїтського колегіуму. Зусилля в цьому плані робились, але був і серйозний спротив – з боку Краківського університету. Тому втілити цей задум йому так і не вдалося.
Зрештою, у 1598 році Латерну відкликав король Сигізмунд ІІІ. По тому єзуїт працював якийсь час при дворі, де його колегою був інший відомий представник ордену, Петро Скарга. Після смерті останнього, Мартін Латерна став особистим сповідником та хорошим товаришем і порадником короля. Як наслідок, коли в 1598 році проти Сигізмунда ІІІ відбувся виступ в Швеції, він бере туди з собою і Латерну.
Мартін Латерна мав слабке здоров’я, тому Швеція була для нього не найкращим місцем перебування. Він не зумів пройти адаптацію до місцевого клімату, захворів і був змушений повертатись назад. Тут на нього й чекала біда. Дорогою до Гданська, його корабель зустрівся з іншим. На тому були люди протестанта Карла Зедерманського (Зедерманландського), який і був однією зі сторін, що виступили проти Сигізмунда ІІІ.
Самого короля на кораблі не було, він залишився в Швеції. Але несподівані гості залишились і так задоволені. Мало того, що в їхніх руках опинився чоловік наближений до короля, так він ще й був єзуїтом. З єзуїтами у протестантів у той час були свої порахунки. Частиною цього глобального протистояння став і Мартін Латерна. Його піддали тортурам, а по тому відрізали руки і вкинули в воду Балтійського моря.
P. S. Але на цій печальній ноті закінчувати розповідь не можна, тому ще кілька ремарок.
Історія смерті Мартіна Латерни набула розголосу. Штрихи мучеництва за віру не залишали людей байдужими. Ім’я цього єзуїта стало досить відомим, а трагічна історія смерті та відданість власній місії, привернули увагу загалу до ордену. Вважається, що розголос цієї історії співпадає з популяризацією ордену.
P. P. S. Ви ніколи не думали, яким чином жителі наших теренів дізнались про відкриття Америки? Інтригуюче питання! Колумб їм точно цього не казав і Амеріґо Веспуччі тим більше. Скажімо, оточення московського царя Івана ІV Грозного дізналось про це з перекладеної, у другій половині XVI століття, “Хроніки…” Мартіна Бельського. Не багато не мало, через ледь не 70 років після самого відкриття. Цей факт і формальна логіка вказують на те, що західніше про це мали би дізнатись раніше. Але як? Очевидно, через єзуїтів, які з місіями бували в Індії, Японії, Китаї, а після відкриття Колумба і в Америці.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Kramerz H. Jezuici we Lwowie na przestrzeni wieków (zarys faktografii i perspektywy badawcze) // Iezuici a Kultura Polska. Materiały sympozjum z okazji jubeliusza 500-lecia urodzin Ignacego Loyoli (1491 – 1991) I 450-lecia powstania Towarzystwa Jezusowego (1540 – 1990). – Kraków, 1991. –S. 159 – 170.
- Kluczak W. Czy będzie kiedyś ogłoszony świętym drohobyczanin Marcin Laterna [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://protruskavets.org.ua/czy-bedzie-kiedys-ogloszony-swietym-drohobyczanin-marcin-laterna
- Cieślak St.SJ. Marcin Laterna (1552 – 1598). Jezuita w cieniu Piotra Skargi I Jakuba Wujka [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://bethania.kolejowa.pl/2003_10/3.htm
