Історія формування наукової бібліотеки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького (первісна назва – Церковний музей) бере початок із часу заснування цієї науково-мистецької інституції (1905 р.) і позначена активною працею над створенням національно спрямованої бібліотеки європейського рівня. Ця важлива ідея постійно була в полі зору митрополита Андрея Шептицького й у кустоса музею Іларіона Свєнціцького. Тому спочатку рукописні та друковані книги від ХІІ до ХХ ст. творили єдине ціле. У 90-х роках минулого сторіччя книжковий фонд було розділено на два відділи: «Рукописи-стародруки» та «Бібліотека: книга ХІХ–ХХ ст.»
Директор музею І. Свєнціцький, моделюючи книгозбірню новітньої літератури, керувався принципами музейного бачення та практики, достосовуючи придбані видання (переважно рідкісні) до праці над музейними збірками – тобто творячи цілісний науково-дослідницький комплекс. Він налагодив контакти з багатьма вченими, антикварними магазинами, бібліотеками та музеями Європи, свідченням чого є документаційні матеріали: активне листування, обміни, купівлі, а то й дари. Сьогодні завдяки такому підходу книгозбірня є однією з найкращих в Україні.
При формуванні колекції увагу насамперед було звернено на мистецтвознавчу літературу, що цілісно охоплює і українське, і світове мистецтво загалом. У полі огляду опинилися музеєзнавство, архітектура, археологія, історія, етнографія, довідкова література. Географія контактів Національного музею у Львові – доволі широка. Найтіснішими ці контакти були з Великою Україною, з Росією, з Польщею, з Німеччиною та з Білоруссю.
Переживала бібліотека і драматичні події. Зокрема, наприкінці 1940-х – на початку 1950-х рр. було знищено велику частину золотого фонду україніки, потрактовану як ідеологічно ворожу тогочасному совєтському режиму. На той самий період припало і вилучення-передання до Інституту літератури АН УРСР архіву М. Павлика.
У колекції фонду насамперед вражає велика кількість автографів на подарованих пам’ятках. Одні з перших позицій, які стали бібліотечними надбаннями, – це дари від митрополита Андрея Шептицького: рідкісні видання італійською та німецькою мовами «Der Breviarum Grimani in der Bibliothek von Marco in Venedig. T. І–ХІІ» (1904) і «Storia della Arte Cristiana nei primi otto secoli della chiesa. Prato. T. 1–6» (1881), що й стало наріжними каменями бібліотеки.
Є тут автографи мовознавця П. Житецького, дослідника книги П. Симоні, мистецтвознавця Ф. Успенського, малярів М. Сосенка, І. Іванця, М. Бойчука, Л. Ґеца, письменника Г. Хоткевича. З колекцією народного мистецтва В. Шухевича до бібліотеки потрапили його книги, зокрема загальновідома праця «Гуцульщина». Дарували бібліотеці свої праці знаний мистецтвознавець М. Попов, колишній працівник музею В. Щербаківський, історик А. Петрушевич, знавець сфрагістики К. Болсуновський (він чи не одним із перших опрацьовував символіку, а музею подарував книгу «Символ змія в трипільській культурі». – К., 1905), громадський і політичний діяч М. Павлик, а бібліотека о. В. Домета-Садовського потрапила сюди як депозит. Не можна не згадати про дари для музею від археолога Я. Пастернака, від письменників М. Коцюбинського та В. Пачовського, від Ю. Кобилянського – автора першого україномовного видання «Латинсько-український словник» (Відень, 1912), брата письменниці Ольги Кобилянської.
Особливе місце посідають у фондах колекції цілих бібліотек, які впродовж століття дарували музею: народного учителя О. Козловського, перемиського священика В. Домета-Садовського, а також М. Павлика, О. Барвінського, О. Кульчицької (охоплює понад 500 назв, серед яких, зокрема, альбоми 1882, 1884 і 1899 рр. із рідкісними друками візерунків на творах домашнього промислу, виробів сницарства та металу), М. Драгана (близько 100 одиниць різномовної літератури з мистецтва й архітектури), І. Труша, а також мистців із діаспори С. Гординського та І. Нижник-Винників.
Бібліотека визначного Маестро Святослава Гординського з Америки, який поєднував мистецтвознавчі та літературознавчі зацікавлення, в 1996 році істотно доповнила бібліотечний фонд майже 4 тисячами одиниць. Цей своєрідний звіт епохи з усіма складнощами життя мистців на чужині становить насамперед ціла група мистецтвознавчої літератури: праці І. Кейвана, М. Дмитренка, О. Повстенка, П. Андрусіва, Г. Крука, М. Мегика, а також книги про них та про інших мистців-українців… Колекція каталогів відтворює активне життя майстрів пензля і графіки. То був окремий світ на американському континенті, до якого тягнулося світове українство, а С. Гординський був там об’єднавчим елементом свого часу. У переданій бібліотеці вагоме місце посідає україністика: оригінальні пам’ятки, літературознавчі дослідження і тогочасна періодика: журнали «Сучасність», «Нові дні». Ці видання мають величезну цінність, адже на них є автографи мало не всіх, хто творив українське культурне життя за кордоном у ХХ ст.
Другий значний подарунок із діаспори – бібліотека Іванки Нижник-Винників із Франції. Її фонд охоплює понад 1000 одиниць. Цікаво, що тут є книги з автографами М. Грищенка, Г. Крука, Ю. Кульчицького-маляра, Я. Гніздовського, С. Костюка, В. Вовк, В. Яніва й інших художників і письменників.
На окрему увагу заслуговують прижиттєвий «Кобзар» Т. Шевченка (1860) та інші цінні примірники видань «Кобзаря»: празьке, санкт-петербурзькі, київські та львівські. Вони підкреслюють вагомість музейної книгозбірні.
Є у фондах бібліотеки прижиттєві видання й інших класиків: «На крилах пісень» (1892), і «Роберт Брюс» (1904) Лесі Українки, збірки поезій Володимира Шашкевича (сина Маркіяна Шашкевича) «Збірник поезій» (1888), «Зільник» (1896), а також Івана Франка «Semper tiro» (1906) і «Панські жарти» (1911), його переклад із грецької мови «Едіп-цар» (1894), книги «Boa constrictor» (1884), «Захар Беркут» (1902), «Маніпулянтка» (1904), «Батьківщина і інші оповідання» (1911), «Лис Микита» (1914). Стосовно останнього твору, то у книгозбірні зберігаються його довоєнні та післявоєнні видання, зокрема й діаспорні.
Свого часу в науковій бібліотеці музею працювали такі відомі діячі, науковці та письменники, як І. Франко, М. Грушевський, І. Огієнко, М. Возняк, Ф. Колесса, І. Керницький, В. Вуйцик, С. Костюк, Я. Запаско, Я. Ісаєвич, О. Мишанич та ін.
Отже, вибудовуючи цінну книгозбірню музею, митрополит Андрей Шептицький і директор музею Іларіон Свєнціцький дотримувалися засад музейництва, відповідно до яких зібрання бібліотеки має бути живим організмом усіх музейних фондових збірок, доповнюючи його та підкреслюючи значення цих збірок в українському й у світовому культурологічному процесі.
З вересня 2016 року наукова бібліотека Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького відкрита для науковців з середи по п’ятницю з 10.00 до 17.00. Для роботи в бібліотеці читачам необхідно мати завірений лист-відношення з місця праці.
Ярослава ПАВЛИЧКО
молодший науковий співробітник Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького
