Відкрита лекція „Повоєнні репресії проти творчих жінок. Долі Ярослави Музики, Ольги Дучимінської та Олени Ржепецької“ відомої дослідниці, професорки Варшавського університету та Національного університету „Києво-Могилянська академія“ Ольги Гнатюк, що відбулася 30 січня 2017 р. у Національному музеї-меморіалі „Тюрма на Лонцького“, продемонструвала українофобську політику радянської влади крізь призму життів представниць української інтелігенції. Переслідування українських жінок, причетних до підпільницької діяльності набирало жахливих обертів впродовж 1939-1945 років і не припинилося й після завершення Другої світової війни, а, навпаки, набуло особливого антиукраїнського забарвлення.
Всередині 2015 року Ольга Гнатюк видала книгу „Відвага і страх“, у якій демонструє долі мешканців Львова у період перед Другою світовою війною, під час радянської і нацистської окупацій, та Голокосту. Герої цих історичних есе — викладачі, літератори, художники та музиканти. В основі книги — щоденники, архівні документи і спогади.
— Коли починала писати цю книгу, не знала, що в нас почнеться війна. Та коли почалися воєнні дії на Східній Україні, зрозуміла, що мушу її завершити, незважаючи ні на що, бо вона про людські порухи душі в дуже жорстокі часи. Завершення праці підштовхнуло до нового проекту: я зрозуміла, що не завершила розповіді про долю цих людей у післявоєнний період. Тож останній розділ книги про відому художницю Ярославу Музику відкриває двері до наступного періоду — післявоєнного, до розповідей про те, що відбувається з львівською інтелігенцією і взагалі мешканцями Західної України в той час, — окреслила тематику своїх досліджень лекторка.
Загалом лекція демонструвала, як абсурдні звинувачення у сфабрикованих злочинах, які приписувала радянська влада відомим представницям української інтелігенції, насправді ламали їхні долі, забирала життя, вихолощували морально.
„Відвага і страх“ — основні, первинні емоції, що керують людиною. Саме на цих емоціях наголошувала у своїй лекції Ольга Гнатюк, зазначаючи, що ми в невичерпному боргу перед нашими рідними і знайомими через те, що мало спілкувалися на ці теми, мало записували і мало досліджували. Зокрема науковиця наголосила на тому, що власне особисті знайомства, давні щоденники, листування, світлини дають можливість побачити та зрозуміти історичні процеси крізь призму людських доль.
Наталія ПАВЛИШИН
Джерела фотографій:
- https://www.facebook.com/dofa.fund/
- http://lektoriy.ucu.edu.ua/
- https://mobile.twitter.com/
- http://www.divczata.org/taemnitsi-irini-vilde-4.html
