На старому рівненському кладовищі, що на вулиці Дубенській, поруч із Свято-Миколаївською церквою є гранітний надмогильний пам’ятник, на якому ледь читається напис, а втрачений невідомо коли хрест добрі люди замінили на новий, металевий. У цій могилі з 1911 року покоїться прах генерал-майора російської імператорської армії Андрія Миколайовича Кривошеєва, чиї останні роки служби минули в Рівному.
То, хто ж такий цей генерал, і що привело його до нашого міста? Розшифровуємо напис на пам’ятнику: “Командир 125 пех. Курского полка генерал-майор Андрей Николаевичъ Кривошеевъ 12. VIII. 1911”.
Заглиблюємося в нетрі Інтернету, щоб дізнатися більше про людину, яка, вочевидь, заслуговує на нашу пам’ять і повагу. Із відкритих джерел дізнаємося, що Андрій Кривошеєв народився 20 листопада 1854 року в дворянській родині. На час перебування у Рівному він мав восьмеро дітей. Відомі імена його п’ятьох доньок: Олександра, Клавдія, Євгенія, Софія, Галина. Дружиною генерала була Софія Миколаївна Чупятова.
Після закінчення приватного учбового закладу Андрій Кривошеєв навчався у Чугуєвському піхотному юнкерському училищі. Після випуску по 2-му розряду був направлений у 123-й піхотний Козловський полк.
Молодий офіцер Кривошеєв брав участь у російсько-турецькій війні 1877-1878 років у складі 3-го батальйону 123-го піхотного Козловського полку 9-го армійського корпусу. Він відзначився при взятті фортеці Нікополь, під час якого разом із 3-м батальйоном першим увійшов в місто і встановив прапор свого батальйону на його воротах. За цю операцію 2-му і 3-му батальйону 123-го піхотного Козловського полку були вручені георгіївські прапори. Під час штурму і оточення Плевни Кривошеєв діяв на передових позиціях.
Разом з полком здійснив зимовий перехід через Балкани, під час якого був учасником бою біля Ташкісена і брав участь у взятті Софії. У 1877 році за відвагу в боях проти турків його двічі підвищували у званні. Його друга війна була на сході – російсько-японська, в 1904-1905 роках. Там Кривошеєв командував 124-м піхотним Воронезьким полком, який, перебуваючи в складі Східного загону, брав участь у бою під Кангуаліном 17 і 18 червня 1904 року, а також в боях під Ляояном, на Шахі і під Мукденом.
Військова кар’єра Андрія Кривошеєва йшла покроково через його власні вміння і старання. Він понад 17 років командував ротою, 5 років – батальйоном (1899-1904), був командиром 124-го піхотного Воронежського полку (1904-1905), командиром 123-го піхотного Козловського полку (1905-1906), командиром 27-го Східно-Сибірського стрілецького полку (1906).
А з 19 липня 1906 року й до самої смерті Андрій Миколайович командував 125-м піхотним Курським полком 32-ї піхотної дивізії 11-го армійського корпусу, який дислокувався в Рівному, на той час Волинської губернії.
Андрій Кривошеєв пройшов шлях від підпрапорщика (звання одержав у 1873 році) до генерал-майора, звання якого одержав незадовго до своєї смерті в 1911 році. Цей бойовий офіцер був одним із найбільш заслужених військовиків свого часу, які проходили службу в Рівному. Серед нагород, яких він був удостоєний – орден Святої Анни ІІІ ступеня з мечами і бантом, який він одержав за участь у російсько-турецькій війні; орден Святої Анни ІІ ступеня; орден Святого Станіслава ІІ ступеня; орден Святого Володимира ІІІ і IV ступенів. Серед нагород мав також золоту зброю з написом “За храбрость” (1907 рік). Серед медалей була й іноземна – румунський хрест “За перехід через Дунай” (1877 рік).
На жаль, поки що не вдалося віднайти більш детальної оповіді про життя генерала Кривошеєва, невідомо достовірно й звідки він родом. Але можна припустити, що його рідним краєм є Курська губернія. Відомо, що родиною Кривошеєва є ще одна відома в Росії офіцерська династія – фон Рентель, які є уродженцями Курська. Його племінники Олександр, Микола, Володимир і швагро Володимир-Павло фон Рентель (чоловік сестри Олександри Миколаївни) були взірцевими бойовими офіцерами, учасниками Першої світової війни, Георгієвськими кавалерами.
У 1908 році 125-й Курський полк, яким командував полковник Кривошеєв, квартирував у Києві. Штаб полку знаходився на вулиці Бульварно-Кудринська, 11, а Андрій Миколайович мешкав на сусідній вулиці Велика Підвальна, 36 (зараз Ярославів Вал). З відомостей про цей будинок у відкритих джерелах дізнаємося, що в ньому в 1903 році було відкрито приватну жіночу школу і дитячий садок. А організувала їх педагог і громадська діячка Аделаїда Жекуліна, яка належала до потомственних дворян Курської губернії (очевидно землячка полковника Кривошеєва).
У 1909 році Курський полк перебазували до Рівного. У якому саме будинку в Рівному мешкала сім’я Андрія Кривошеєва, за яких обставин помер цей бойовий офіцер, як склалася доля його численної сім’ї, нам поки що невідомо.
Військове містечко в Рівному було ніби районом-супутником міста, з його особливою атмосферою співжиття військової громади. Вони лише квартирували деякий час у Рівному, і, очевидно, не вважали себе рівнянами. Але багато з них – військовиків різних армій і різних часів знайшли свій останній прихисток у Рівному на дубенському кладовищі. Неподалік був військовий шпиталь, в якому часто завершувався земний шлях людей у погонах. Родини більшості з них були десь у далеких краях, і за десятиліття їхні могили руйнувалися, зникали написи на пам’ятниках, роблячи їх безіменними. Наші пошуки є поверненням із забуття імен тих, хто колись були нашими земляками.
Галина ДАНИЛЬЧУК
Джерело: РівнеРетроРитм
