Перші в Україні літальні апарати конструкції Олега Антонова були виготовлені не в Києві чи Харкові, а саме у Львові. У той час, коли на схід від Збруча Костянтин Калінін створював передові літаки, а «Укрповітрошлях» закладав фундамент цивільної авіації; коли в Коктебелі Сергій Корольов підкорював небо на планері власної конструкції, а Олег Антонов проєктував апарат за апаратом, ще не здогадуючись, що доля пов’яже його з Україною — на Галичині та Волині активно розвивалися власне повітроплавання, планеризм і авіабудування.
Історія авіаційної галузі у Львові бере початок з 1911 року. Тоді Ян Вебер та Зигмунт Сохацький сконструювали власний біплан, проте, на жаль, апарат розбився під час випробувань. До початку Першої світової війни свій планер встигли побудувати і брати Флоріанські — його випробування проходили у 1913 році неподалік Замкової гори.
Авіаційний бум та львівська політехніка
Міжвоєнний період спровокував справжній авіаційний бум по всій Європі, і тогочасна Польська держава прагнула бути серед лідерів. Одним із осередків авіаційного ентузіазму став машинобудівний факультет Львівської політехніки, де ще 1909 року виникла Авіаційна спілка студентів.
13 березня 1928 року планер CW-I, розроблений випускником Львівської політехніки Вацлавом Червінським, вперше відірвався від землі та здійснив політ на десятиметровій висоті. Невдовзі цей апарат встановив рекорд Польщі з тривалості польоту — 4 хвилини 13 секунд. Згодом у Львові побачили світ нові моделі Червінського: CW-II та CW-III.
Від майстерень до серійного виробництва
У 1930 році студентську майстерню офіційно реорганізували в Майстерні Авіаційної спілки студентів з планеризму (ZASPL). Тут налагодили випуск першого польського двомісного планера CW-IV. Вже наступного року виробництво переїхало на вулицю На Блонє, 20 (нинішня Залізнична), де розпочався серійний випуск моделі CW-III (виготовлено 20 одиниць за рік).
Протягом 1932–1933 років майстерні, де працювало понад три десятки фахівців, випустили 80 навчальних планерів CWJ-I. Завдяки фінансовій підтримці графа Чарковського-Голевського підприємство значно розширилося. У 1933 році стартувало будівництво модернізованої версії CWJ-bis Scout та моделі CW-5 біс. Згодом Вацлав Червінський перейшов на Підляський авіазавод у Любліні, а його сприяння допомогло створити у Львові 1 жовтня 1937 року самостійне підприємство — Львівські авіаційні майстерні (Lwowskie Warsztaty Lotnicze, LWL).
Планерні школи та передвоєнні досягнення
Паралельно розвивалася льотна практика. Учасники Львівського аероклубу (заснованого у 1927 році) тренувалися на Скнилівському аеродромі. Величезну популярність мали й Кременецькі гори: там у 1934–1939 роках діяла Волинська планерна школа «Соколина гора», організована Лігою авіації та протигазової оборони (LOPP).
За вісім років активної роботи львівські майстерні виробили близько 190 планерів чотирнадцяти типів. З червня 1937 року почалося масове виробництво моделей WWS-2 Żaba, Salamandra WWS-1, WWS-3 Delfin та швидкісного PWS-101. Лише за 1938–1939 роки було збудовано 60 «Жаб», 50 «Дельфінів», 40 «Саламандр» та 9 одиниць PWS-101.
Радянська націоналізація та спадщина Антонова
Напередодні Другої світової війни завод готувався до випуску легкого навчального літака PWS-40 «Юнак». Проте у вересні 1939 року радянська влада націоналізувала підприємство разом із усім обладнанням, перейменувавши його на «Завод № 5 Осоавиахима».
Більшість польських інженерів та робітників залишилися працювати на заводі. Спочатку підприємство займалося авторемонтом, але вже на зламі 1939–1940 років тут добудували 16 польських планерів, а згодом виготовили 25 радянських тренувальних планерів Шереметьєва Ш-10, кілька десятків спортивних Г-9 Грибовського та навчальних планерів УС-6 конструкції Олега Антонова.
Після війни історія авіабудування змінила вектор. Більшість фахівців львівських майстерень опинилися в польському місті Бєльсько-Бяла на підприємстві SZD. Натомість авіаремонтні майстерні у Львові трансформувалися в авіаремонтний завод, який і сьогодні працює на потреби Повітряних сил України. Повна історія штурму стратосфери у 1930-х на Галичині та Волині — це тема для окремої, не менш захопливої розмови.
Валерій ВЕРХОВСЬКИЙ
Джерело: Український інтерес
