Сьогодні ми продовжуємо публікувати виступи учасників наукової конференції під назвою “Меморіальні музеї сьогодні: специфіка експозиційної, фондової та освітньої роботи”, що проходила 16-17 листопада в приміщенні Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові.
Пропонуємо вашій увазі доповідь завідувача Київського літературно-меморіального музею-квартири Миколи Бажана Людмили Рєзнікової на тему: “Інтердисциплінарний підхід у науково-освітній діяльності Київського літературно-меморіального музею-квартири Миколи Бажана: пошуки і напрацювання”.
“Серед розмаїття музейних закладів особливе місце посідають меморіальні музеї, пов’язані з життям і творчістю того чи іншого митця, які володіють особливими засобами для віддзеркалення ролі особистості в історичних процесах. Якими постануть перед сучасними відвідувачами класики – забронзовілими ідолами чи живими людьми – залежить від працівників цих музеїв.
Київський літературно-меморіальний музей-квартира Миколи Бажана – один із наймолодших музеїв цього профілю. І оскільки ми вперше беремо участь у такому поважному зібранні, було б доцільно побіжно ознайомити присутніх з історією його створення.
Ініціаторами створення музею були передусім рідні Миколи Платоновича – його дружина Ніна Володимирівна та рідна сестра Алла Платонівна. Саме завдяки заповіту дружини музей був створений як філія Національного музею літератури України і відкритий для відвідувачів у 2004 році, до 100-літнього ювілею поета.
У плані меморіальності нашому музеєві пощастило: він відтворений за схемою «як було», адже музеєфікація відбулася по гарячих слідах. У квартирі залишилися всі побутові речі, зібрання творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, унікальна наукова та мистецька бібліотека. І завдання музейників полягало в тому, щоб після капітального ремонту, реставрації частини меблів відтворити автентичний побут та інтер’єри.
Водночас квартира міститься у житловому будинку, який серед архітектурних споруд на цій вулиці нічим особливим не вирізняється. Поряд із музеєм-квартирою розташовані квартири інших мешканців та сторонні організації, що вже тричі призводило до затоплень і псування меморіальних інтер’єрів. Площа квартири складає неповних 180 кв. метрів, має передпокій та 5 кімнат-експозиційних залів. Окремих вільних приміщень для створення літературної експозиції, організації виставок, проведення мистецьких вечорів немає, що ускладнює освітню роботу.
Після відкриття музею-квартири науковцям Національного музею літератури України довелося музеєфікувати меморіальні речі, науково опрацьовувати документи, рукописи, світлини, предмети мистецької збірки. Але набагато складніше виявилося привернути увагу широкого кола відвідувачів до життя і творчого доробку власника помешкання.
Микола Бажан… Особистість нібито відома й водночас практично невідома. Письменник, філософ, перекладач, енциклопедист, культурний і громадський діяч, організатор науки, колекціонер і активний поціновувач мистецтва – він був людиною свого часу. Герой Соціалістичної праці, академік, лауреат державних премій, поет, якого оминуло колесо репресій; здавалося б, вимальовується образ типового «співця радянської доби». Упродовж останніх десятиліть, коли почалося активне повернення у літературу десятків імен письменників трагічного покоління 1930-х рр., життя і творчість М. Бажана нечасто ставали об’єктами зацікавлень літературознавців.
Проте не весь його доробок можна беззаперечно зарахувати до літератури відверто ідеологічного спрямування. Його поезія — одне з найцікавіших і, головне, найрізноманітніших явищ українського ХХ століття. До останніх днів свого життя поет залишався яскравим, пластичним і своєрідним автором. Більшість творів невтомного поета-шукача, зокрема поезія 20-х років, залишилася невідомою для пересічних українських читачів і потребує перепрочитання та переосмислення.
Найактуальніше завдання науковців нашого музею полягає в тому, щоб створити образ М. Бажана як людини і громадського діяча у тісному взаємозв’язку з трагічною історією країни, розкрити ціну тих високих посад і нагород, якими він був «увінчаний»; показати його як людину, яка глибоко відчувала занепад української культури і володіла, за визначенням І. Драча, «дивовижним вмінням використовувати систему влади, щоб ця культура існувала…»
Універсальність постаті Миколи Бажана, багатогранність його мистецьких зацікавлень та уподобань спонукає співробітників музею до пошуків інтердисциплінарних підходів у своїй просвітницькій роботі з метою залучити якомога більше відвідувачів.
Зупинюсь на останніх 5 роках роботи музею, протягом яких була безпосередньо причетна до організації та проведення масових заходів.
Зважаючи на обмеженість площ та відсутність окремих приміщень для культурно-освітніх заходів, було започатковано проведення камерних зустрічей безпосередньо в меморіальних кімнатах. Так розпочала своє існування літературно-мистецька вітальня «Я вас зустрічаю, нащадки…» Спершу були вечори-спогадів, на які ми запрошували письменників, перекладачів, літературознавців, колишніх співробітників УРЕ — усіх, хто був знайомий із Бажаном. На ці вечори приходили письменники І. Драч, С. Йовенко, В. Панченко, Р. Чілачава, літературознавці Н. Костенко, Ю. Ковалів, Ю. Булаховська, Е. Соловей, М. Сулима, режисери Л. Танюк, О. Муратов та ін. Гості ділилися своїми спогадами, лунала поезія майстра, звучала класична музика. Ми формували архів відеозаписів цих свідчень, збирали матеріал для наукової атрибуції фондів музею — документів, світлин, рукописів тощо. При цьому постать митця розкривалася комплексно.
Незабутні враження залишилися після вечора «Я живу, я веснію любов’ю…», присвяченого 100-річчю від дня народження дружини поета Ніни Володимирівни. Майже півстоліття вона була «музою» Бажана, надихала його на поезії ліричного звучання. Науковці музею зачитали уривки листів Миколи Платоновича та його дружини, дарчі написи на сигнальних примірниках збірок його поезій та перекладів. Уперше була застосована така форма роботи, як організація міні-виставок в інтер’єрах для демонстрації світлин, рукописів та інших матеріалів, що зберігаються у фондах музею. Це стало традиційним у подальшій роботі.
Поступово формувалося коло друзів музею. Але, на жаль, це були люди переважно старшого віку, які безпосередньо знали поета або яким його творчість була знайома зі шкільних років, науковці-літературознавці. Тому постала гостра необхідність привабити молодіжну аудиторію. І непересічна постать Бажана, широке коло його зацікавлень і захоплень допомогли нам у пошуку нової тематики й форм роботи.
Першою темою, до якої ми звернулися, стала перекладацька діяльність. На початку 1930-х років, коли розпочалися масові репресії діячів української культури, Бажан захопився художнім перекладом, і однією з перших великих робіт став переклад поеми Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі». Було підготовлено масштабну літературно-мистецьку виставку в одному з виставкових залів Національного музею літератури України «…У снах сниться, у мріях мариться… (Грузія в житті та творчості Миколи Бажана)». Демонструвалися матеріали фондів Київського літературно-меморіального музею-квартири М. Бажана, Національного музею літератури України та Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України. Всеукраїнське громадське об’єднання «Георгія» спеціально для виставки надало предмети побуту та національні костюми. У відкритті виставки взяли участь поети-перекладачі грузинської літератури Р. Чілачава та Г. Халимоненко, грузинські школярі читали уривки Бажанового перекладу «Витязя у тигровій шкурі», виконували фрагменти народного танцю, співали народні пісні.
Микола Бажан не уявляв повноцінне інтелектуальне життя цивілізованої нації без постійного збагачення рідної культури з інтернаціональних джерел. Його можна назвати одним із фундаторів загальноєвропейського дому. З нагоди 110-річчя від дня народження поета в жовтні 2014 року в Національному музеї літератури України було відкрито літературно-мистецьку виставку «І все життя у творчості й красі…» (Микола Бажан і світова культура) з нашої музейної збірки. Основними її розділами стали географія відряджень і подорожей митця та громадського діяча, коло його зустрічей, знайомств і мистецьких зацікавлень, творчий доробок поета, навіяний враженнями і спілкуванням із видатними діячами культури багатьох країн світу, збірки перекладів кращих творів світової літератури.
Ще однією гранню творчої біографії М. П. Бажана була його редакторська робота на енциклопедичній ниві. Літературно-мистецький вечір «Путь нелегка, та гордо і достойно її пройшов…» (М. Бажан – головний редактор УРЕ) був присвячений 25-річній подвижницькій (вийшло 130 томів енциклопедичних та науково-довідкових видань) діяльності М. Бажана на чолі Головної редакції Української радянської енциклопедії. Серед гостей вечора були працівники енциклопедичних видавництв різних поколінь, студенти поліграфічного факультету Київського національного технічного університету «КПІ» та інших київських вишів. А невдовзі в музеї-квартирі М. П. Бажана зустрілися колишні працівники головної редакції УРЕ. Розмова йшла про неординарні організаторські здібності головного редактора, його педагогічний талант, вміння підбирати і виховувати колектив однодумців, здатних досягати поставленої мети.
Різновекторність мистецьких зацікавлень письменника, широке коло особистостей, яких, за висловом самого поета, «зазнав щастя зустріти, побачити і навіть подружити», підказали нам ще один напрямок роботи – цикли тематичних зустрічей «На перехресті творчих шляхів», де ми звернулися до суміжних із літературою галузей культури: музики, малярства, кіно.
Приклад музичного аспекту — вечір «Ти учень Лисенка, ти України син…» до 125-ліття від дня народження видатного українського композитора, академіка і педагога Левка Ревуцького. Творча біографія митців мала чимало спільного: розквіт індивідуальної творчості у 20–30-х роках, період таврування і переслідування за український націоналізм, «підкуп» нагородами й почестями і, водночас, намагання насильницького втручання у долю художника.
Серед найбільш вдалих наших поетично-музичних проектів слід виокремити театралізоване дійство «Криницю музики не вичерпать до дна», яке відбулося у великому залі НМЛУ. «Нічні концерти» Миколи Бажана – унікальні зразки своєрідних інтерпретацій музичних творів композиторів М. Леонтовича, Л. Грабовського, Е. Вілла-Лобоса, Я. Сібеліуса, Ф. Шуберта, Б. Лятошинського, Д. Шостаковича, співачки Едіт Піаф. Родзинкою вечора став виступ народного артиста України та Росії, провідного актора Великого драматичного театру ім. Є. Товстоногова (Санкт-Петербург) Валерія Івченка, який був спеціально запрошений на цю подію. Саме Івченко, тоді – актор Київського театру української драми ім. І. Франка, читав поезії «Нічних концертів» під час зйомок одноіменного телевізійного фільму та запису платівки на фірмі «Мелодія» на початку 1980-х рр. Під час другої інсценізованої частини звучала поезія М. Бажана, фрагменти музичних творів, яким передував музикознавчий коментар.
Прихильники авангардного мистецтва зібрались в оселі на Терещенківській, де говорили про двох представників нової генерації українських митців – поета-філософа Миколу Бажана та художника-авангардиста Анатоля Петрицького. Гості ознайомилися із творчим доробком сценографа-новатора з альбомів та книжок меморіальної бібліотеки музею-квартири, відчули напругу авангардної поезії М. Бажана та його оточення – М. Семенка, А. Чужого у виконанні молодих поетів, послухали фрагменти авангардної музики 20–50-х років — композиторів І. Стравинського, О. Мосолова та В. Сильвестрова.
Намагаючись «осучаснити» доробок Миколи Бажана, заново переосмислити його творчі шукання та напрацювання, наблизити постать поета до молодого покоління, ми реалізовували цілу низку цікавих заходів, приурочених до 100-річчя українського футуризму.
Гості вечора-детектива «Ґео Шкурупій і Нік Бажан: королі футуропрерій і жучки панфутуризму» стали свідками розслідування процесу неоднозначних стосунків між літературними угрупуваннями України 20–30-х років ХХ століття. Запрошені ознайомилися із «речовими доказами» творчого процесу Шкурупія та Бажана, почули маловідомі та недруковані вірші Ґео Шкурупія.
Знайомство ще з одним представником українського футуризму Савою Голованівським відбулося на вечорі-мандрівці «…Тільки нам дано любити привіт знайомих берегів». Понад півстоліття тривалого спілкування, співпраці, товариських стосунків між М. Бажаном та С. Голованіським стали предметом зацікавленої розмови цього разу. І знову — книжкові раритети, архівні звукозаписи, цікаві співрозмовники.
Такі зустрічі в літературно-мистецькій вітальні переросли у своєрідні мистецькі студії, які стали гуртувати навколо себе представників творчої молоді. Як результат — вечір-мандрівка до Поетичного Середньовіччя «СКАЛЬДИ, ВАҐАНТИ ТА ІНШІ», під час якого звучала середньовічна європейська лірика в українських перекладах поетес Олени О’Лір та Ольги Смольницької. Середньовічні балади виконували артисти Надія Боянівська (бандура) і Василь Лютий (кобза).
Новою формою напередодні Міжнародного дня музеїв була для нас пішохідна екскурсія по місту «Київ футуристський», яку провела Я. Цимбал, літературознавець, дослідниця українського авангарду, науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Це дало можливість «вийти за стіни» музею, пройти київським шляхами Миколи Бажана та його колег-футуристів. Це значно пожвавило інтерес до музею в інформаційному просторі та привернуло увагу києвознавців та мешканців міста.
Однією з маловідомих сторінок творчості М. П. Бажана була його діяльність на ниві українського кіно. Це найсвіжіші враження про наш спільний з Національним центром Олександра Довженка та Кінотеатром українського фільму «Ліра» проект «Микола Бажан і кіно», складовими якого стали вечір-кіноекскурсія «Червоний ренесанс в українському Голлівуді» та три перегляди ретро-фільмів за сценаріями Бажана, що збереглися (стрічки «Алім», «Квартали передмістя» та «Право на жінку»). Були підняті архівні матеріали, здійснено оцифрування фільмів, підібраний музичний супровід, підготовлені кінознавчі коментарі. Перегляд фільму з історії кримсько-татарського народу «Алім» в Національному музеї літератури України супроводжувався демонстрацією виставки національного декоративно-ужиткового мистецтва за участі Центру культури та ремесел «Тамга». Гості цих зустрічей відкрили для себе чимало яскравих сторінок з історії українського кінематографу, дізналися про кінознавчу та сценарну діяльність М. Бажана, про долю фільмів та учасників кінозйомок.
Така форма роботи сприяла встановленню нових творчих контактів із культурними інституціями міста та залученню нової категорії відвідувачів музею – знавців та шанувальників українського кіно. В ході проекту активно використовувалися можливості інтернет-технологій — сторінки в соціальній мережі Facebook, завдяки яким було розширено зв’язок між музеєм та його відвідувачами.
Підсумовуючи, хочеться зазначити, що невеликий колектив науковців музею перебуває в постійному пошуку нових форм і засобів розширення музейної аудиторії. Основне завдання вбачаємо не так у тому, щоб розповісти про Митця, як у тому, щоб через меморіальний простір розкрити багатогранність особистості Миколи Бажана та спровокувати інтерес суспільства до його різнопланового творчого доробку.”
Людмила РЄЗНІКОВА
завідувач Київського літературно-меморіального музею-квартири Миколи Бажана
