Літня спека трохи втамувала свої апетити і на вулицях Львова, навіть в обідній час, можна побачити людей, а міські фонтани вже не виглядають як дикі пляжі. І це найкраща погода щоб посидіти в улюбленій кав’ярні в приємному товаристві і, разом з Торговою Маркою Кава Старого Львова, слухати історії, бувальщини, вигадки та плітки про каву у світі.
Ось, наприклад, у 1675 році у Великобританії, боячись політичних хвилювань, Карл ІІ видав наказ закрити усі кав’ярні. У цьому рішенні його підтримали ті мешканки Лондона, котрі подали йому грізну та подекуди близьку до непристойності петицію, виражаючи занепокоєння на рахунок “надмірного споживання цієї висушуючої та знесилюючої рідини”. Посилаючись на те, що кава викликала у їх чоловіків імпотенцію, жінки, позбавлені права навідувати кав’ярні, скаржились на те, що їх чоловіки розтрачують час та гроші поодаль від дому і, як наслідок, “увесь їх рід знаходиться під загрозою вимирання”.
Проте, кав’ярні були закритими лише протягом короткого часу. Після безлічі відповідних петицій був виданий дозвіл знову відкрити кав’ярні за умови, що їх власники будуть перешкоджати “читанню усіляких наклепницьких газет, книг та інших документів, а також, заборонятимуть кому би не було повідомляти, поширювати та розголошувати будь-які свідчення певною мірою неправдивого або екстремістського характеру”.
Втім, дотриматись цих вимог було важко, а тому їх скоро скасували, а життя кав’ярень знову ввійшло до звичного русла.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
